Коли сьогодні говорять про бажане суспільство, яке відповідало б природі людини і забезпечило її комфортне буття на цивілізаційний поступ, учені футурологи майже одностайно дають йому визначення: суспільство знань.
Концепція формування суспільства знань з'явилася на рубежі століть, коли інформація стала набувати якісно нової форми гармонізованих, осмислених знань, а важливого значення, окрім типу "як діяти?", набуло знання типу "як співіснувати?", з урахуванням інтересів оточуючих, злагодженням внутрішніх та зовнішніх суперечностей суспільства.
В емпіричному вимірі суспільство знань постає перед нами за основними сферами виробництва в таких пропорціях: сільське господарство - 5%, промисловість - 15%, сфера послуг (у тому числі інформаційних та знаннівських) -80%, з подальшою перспективою розподілу 1:9:90. Україна нині має такий розподіл: сільське господарство - 19%, промисловість -54%, сфера послуг - 26%. Подібно до європейських держав, у нас також відбуватиметься збільшення третього сектора, значне скорочення другого і майже повне зникнення першого. До цього потрібно готуватися вже сьогодні, щоб соціальні зрушення не заскочили нас зненацька.
Можна сказати, що модель "суспільства знань" - це, власне, те ж саме інформаційне суспільство, якісно збагачене духовним та інтелектуальним потенціалом людства. У такому суспільстві знання рухає економіку, сприяє розвитку продуктивних сил і моральному вдосконаленню суспільства. Знання стає джерелом багатства і процвітання на рівні особистостей, підприємств (установ), регіонів, країни в цілому. Ідеологія суспільства знань ґрунтується на таких постулатах:
справжній соціальний і економічний прогрес та успіх можливі лише на принципово нових знаннях, нових технологіях і методах їх прискореного освоєння в суспільному виробництві, лише зростання виробництва та продаж знання місткої продукції на внутрішньому й зовнішньому ринках можуть забезпечити високу зайнятість кваліфікованих працівників, гідний рівень прибутків; вихід на міжнародний ринок із високотехнологічною продукцією набагато ефективніший, ніж інші види зовнішньоекономічної діяльності; турбота про набуття нових знань і розробку нових технологій повинна стати загальною справою держави і підприємств усіх форм власності, але за державою має залишатися загальна координація інноваційного процесу. Адже держава відповідає за стан і долю країни, її місце в глобальному політичному, екологічному й технологічному просторах, за її національну безпеку.
Суспільство знань - це практично початок нової цивілізації людства, новий цивілізаційний виток і новий спосіб життя. У ньому на зміну матеріальному багатству прийшло багатство знань. З'явилася головна рушійна сила такого суспільства - носій знання. • Основними відносинами в суспільстві знань стають відносини створення умов для виробництва знань та їх реалізації. Те суспільство, яке зможе цілісно реалізувати такі відносини. стає недосяжним для інших суспільних систем - як за створенням умов для піднесення духовності народу, так і за забезпеченням добробуту громадян.
Нині значущість знань в їхній економічній, екологічній та соціальній оцінці в десятки разів перевищує значущість матеріального багатства, створеного усіма попередніми поколіннями. Тільки володарі цих знань здатні зрозуміти і відстояти новий устрій держави, яку ми прагнемо побудувати.
Вважаємо, що, трансформуючись у суспільство знань, Україна потенційно готова стати однією з процвітаючих країн світу, яка може явити новий спосіб державного устрою і життя. Ми можемо випередити інші країни, навіть не наздоганяючи їх. Просто піти іншою дорогою, але врешті-решт швидшою.
Так, конвент аналіз лише центральної преси, з питань науково-технологічних інновацій, над якими працює численна когорта новотворців, показує, що ми вже сьогодні володіємо цілісними відпрацьованими і перевіреними новими технологіями, конструкціями, приладами, препаратами, методами, які дають змогу отримати, наприклад, двократні врожаї без застосування отрутохімікатів і хімічних добрив із відновленням родючості землі, забезпечити ліквідацію надзвичайно небезпечних екологічних зон, отримуючи при цьому значний економічний ефект, переробити ядерні відходи реакторів АЕС, відмовившись від будівництва дорогого саркофага, і очистити землю від радіаційного забруднення.
Україна має також розробки, які дають змогу відмовитись від прямого спалювання нафти, кам'яного і бурого вугілля, природного газу, уникнути небезпечного в принципі використання ядерного палива, замінивши його безпечними джерелами енергії. Вона готова до будівництва підприємств із виробництва високоякісного та дешевого палива з місцевої сировини, а також з виробництва альтернативних енергоносіїв, які відновлюються.
Інноватори знають, як використовувати наявну сировинну базу - це мільярди тонн бурого вугілля, горючих сланців, торфу, річкового мулу, відсівів вугільної промисловості, твердих побутових відходів та деревини, шлаків очисних споруд, залишків технічної гуми і графітового виробництва, важких нафтових залишків: мазут, гудрон, бітумні піщаники, газогідрати.
Багато принципово нових практично вивірених пропозицій стосується використання твердих відходів, яких щорічно в Україні утворюється до 40 млн. тонн, а вихід біопалива з однієї тонни можна отримати не менше 250 кг багато знахідок є щодо використання СО, димових газів як енергоносіїв та сировини для виробництва карбомідів.
А чого варті пропозиції щодо переробки шламів очисних споруд, у яких зосереджена вся патогенна флора. Враховуючи високий вміст у цих шламах органіки, вихід біопалива становить 50% від маси шламів, а в місті Києві, ми знаємо, тільки в шламових відстойниках накопичилось близько 7 млн. тонн надзвичайно загрозливих відходів, переробка яких дала б можливість убезпечити екологічну загрозу і виробити майже три млн. тонн біопалива.
Як реалізувати ці проекти? Дуже просто. Це, зокрема, підказує конструктивна дискусія навколо цього на шпальтах наших газет. Висновки її майже одностайні. Державний бюджет повинен формуватися не як загальна каса, а як підтримка перспективних проектів, на які виділяються бюджетні кошти. Україна має робити ставку на творчу людину, на державні інвестиції в людський капітал.
Зазначені вище розробки - це лише незначне підтвердження талановитості і креативності нашого народу, в першу чергу, інтелектуальної еліти, носіїв знання. Хто ці люди, які є носіями знання? Це керівники, бізнесмени, підприємці, які наділені талантом, енергією і можуть втілити в життя нові знання і технології, це вчителі й викладачі, які володіють талантом прищепити любов до знання, це вчені, співробітники наукових установ, причетні до хайтекових технологій, яких чекають і домагаються відомі підприємства та установи західних країн.
Всі ці особистості не завжди можуть бути згідними з існуючим способом життя, устроєм держави, проявами самочинства, свавілля і беззаконня, але вони завжди готові проявити свою волю в боротьбі за краще життя. Це регенеративні, творчі, будівничі сили, які наділені високою духовністю.
Вони можуть і зобов'язані дати світу принципово нову країну, яка стане не тільки збираючим центром для побудови міцної держави і громадянського суспільства, а й почне шлях нової цивілізації, який відкриє іншим перспективу до подальшого процвітання. Вони здатні об'єднати мільйони людей загальною духовністю і єдиною системою знань.
Історично й духовно вони причетні до Товариства "Знання", тобто до об'єднання людей, які виробляють, поширюють і реалізують знання. Таких у нас понад мільйон осіб.
Це когорта людей, яка потребує особливої уваги і піклування з боку держави і суспільства. Адже будувати суспільство знань - це означає сьогодні всіляко підтримувати носіїв корисного знання. Виразником їхніх інтересів ось уже 60 років послідовно виступає Товариство "Знання" України.
Суспільну вагу Товариства визначає його державотворча позиція, відсутність будь-якої політичної заангажованості, курс на консолідацію суспільства, його демократичні перетворення шляхом сприяння підвищенню загального рівня освіченості, поінформованості, свідомості населення країни. Воно унікальне тим, що акумулює, нагромаджує і поширює знання з різних галузей. Крім того, це самодостатня громадська організація, що як і раніше, не є нахлібником у держави, створюючи, зберігаючи і розвиваючи свою матеріальну базу на зароблені кошти. Очевидно, саме ці особливості Товариства допомогли йому вижити і розгорнути плідну діяльність за складних ринкових умов господарювання.
Не перебільшуючи ролі Товариства "Знання" в історії нашої країни, зазначимо його генетичну спорідненість із суспільством знань, яке до того ж є справжнім громадянським суспільством і відповідає глибинним потребам людини, структуроване в громадські організації, між якими встановлюються відносини не політичного панування й підпорядкування, а всебічної координації та поєднання інтересів.
Василь КУШЕРЕЦЬ,
доктор філософських наук,
голова правління Товариства
"Знання" України