У політичній системі сучасного ук­раїнського суспільства, яке розбу­довується на нових демократичних засадах, зростає роль громадських організацій, зокрема науково-прос­вітницьких. Вони беруть на себе частину завдань суспільства щодо поширення системних знань, на­самперед серед дорослого населен­ня. Наймасовішою науково-прос­вітницькою організацією, що має надзвичайно потужний інтелекту­альний потенціал, об'єднує науков­ців і освітян різних галузей знань, залишається Товариство «Знання» України. Цими днями виповнюється 55 років від часу його заснування.
Суспільну вартісність Товариства визначає його державотворча позиція, відсутність будь-якої політичної заангажованості, курс на консолідацію сус­пільства, його демократичні перетво­рення шляхом сприяння підвищенню загального рівня освіченості, поінфор­мованості, сбідомості населений країни. Воно унікальне тим, що акумулює, наг­ромаджує і поширює знання з різних галузей. Крім того, цесамодостатня громадська організація, що як і раніше, не є нахлібником у держави, створюю­чи, зберігаючи і розпиваючи свою мате­ріальну базу назароблені кошти. Оче видно,саме ці особливості Товариства допомогли йому вижити і розгорнути плідну діяльність за складних ринко­вих умов господарювання.
В основі «структури відносного успі­ху» Товариства — ефективне поєднання традиційних і нових форм організації діяльності. Нині воно об'єднує базові організації в усіх регіонах, містах Києві та Севастополі. Крім того, в системі То­вариства працюють такі дійові струк­турні підрозділи, як Український буди­нок економічних і науково-технічних знань, Український центр духовної культури, Донецький і Херсонський планетарії. У складі правління успішно діє ряд науково-просвітницьких цен­трів, зокрема Київський планетарій, «Економікс», «Кадри», «Українознав­ство», «Здоров'я», «Суспільство. Дер­жава. Право», «Інформаційні техноло­гії», «Міжнародна політика», які прово­дять науково-практичніконференції, семінари, ведуть постійно діючі лекто­рії, школи, курси підвищення кваліфі­кації чи перепідготовки спеціалістів з різних галузей знань.
Поширення знань Товариство здій­снює не тільки усно, а й через Інтернет та видавничу діяльність. Збережено й оновлено випуск таких видань, як жур­нали «Трибуна», «Наука і суспільство», щорічник «Наука і культура». Наукова громадськість з інтересом сприйняла підготовлені Українським центром ду­ховної культури серії книг: «Духовні скарби України» (50 томів), «Україн­ський історичний роман» (ЗО томів), «Українська соціологічна думка» (15 томів), Історія релігії в Україні» ( 10 томів). Випуск наукової, науково-попу­лярної, освітньої літератури; особливо монографій і підручників, навчальних посібників, розгорнуло видавництво «Знання України», співзасновником якого є і Товариство. Нарощує випуск літератури видавництво Київської обласної організації Товариства, учасник багатьох міжнародних книжкових яр­марків і виставок. Активізували науки-во-просвітницьку діяльність Дніпро­петровська, Вінницька, Запорізька, Чернівецька, а останнім часом і Чер­каськаобласні організаціїТовариства.
У час переходудо ринкових перетво­рень в Україні, коли знання стають ви­рішальним чині піком суспільногороз­витку, дуже важливо, щоб Товариство зберегло свій інтелектуальнийпотенці­ал, не втратило творчих зв'язків із науковими, навчальними, науково-техніч­ними і мистецькими закладамита орга­нізаціями.
Нині Товариство активізує свою науково-просвітницьку діяльність у тісній співдружності з Національною академією наук України, Аграрною академією, Академією правничих наук, Академією, медичних наук, міністерствами освіті, і науки, юстиції, закордонних справ, оборони, охорони здоров'я, рядом спорідне­них Громадських організаційУкраїни.
Використовуючи випробуванічасом форми і методи науково-просвітницької діяльності, Товариство віднаходить і розвиває нові форми поширення знань — через госпрозрахункові науково-просвітницькі навчальні заклади, школи і курси післядипломної освіти, підготовки кадрів. Значним досягненням Товариства є створення минулого року Університету сучасних знань із філіями в різних областях, з перспекти­вою видачі дипломів, дійсних і на території Російської Федерації.
Товариство не спонукає обласні орга­нізації здійснювати йому відрахування (хоча такі відрахування в принципі потрібні на забезпечення організаційно-методичної підтримки місцевих організацій), а, навпаки,саме надає фі­нансову допомогу своїм низовим лай­кам. Так, було виділено певні кошти Черкаській, Полтавській, Волинській обласним організаціям, Кримській рес­публіканській асоціації, Київській місь­кій та окремим районним організаціям, наприклад, на Одещині.
Авторитетним визнанням суспільного значення діяльності Товариства «Знання» України став факт прийняття у травні 2001 року за його ініціати­вою Указу Президента України «Про заходи щодо державно! підтримки роз­витку науково-просвітницької діяль­ності громадських організацій», хід реа­лізації якого розглянув III пленум правління Товариства.
Водночас проблем і недоліків у діяльності Товариства є чимало. Вини стосу­ються і організаційного зміцнення Товариства, відновлення повновартісної цілісності його живого організму, для чого необхідне, зокрема, внесення змін у статут Товариства і в юридичні статуси ряду його обласних організацій. Ви­никає подекуди загроза того, що бізнес-центри, які діють під дахом Товариства і мають сприяти розгортанню його ді­яльності, можуть намагатися підпоряд­кувати своїм інтересам сам «дах». А ми не можемо допустити, щоб на базі Това­риства і замість нього було* створене щось на зразок бізнес-клубу, для якого прибуток став би самоціллю, а не засо­бом досягнення мети — поширення знань.
І все ж я хочу сконцентрувати увагу лише на одній проблемі: відновлення і зміцнення матеріальної бази Товарис­тва, його місцевих організацій. У мину­лі 90-ті роки з об'єктивних і суб'єктив­них причин воно позбулося частини своєї законної власності. Найбільшою втратою стало вилучення в нього тіль­ки на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України, без погодження з Товариством, без судового рішення, приміщення 4-поверхового корпусу Українського будинку економічних і науково-технічних знань і Київської міської організації Товариства площею 4800 кв. м, до того ж, без будь-якого від­шкодування втрат державою чи новоствореним на той час Міністерством на­уки і технологій України, яке тоді зай­няло це приміщення.
Великих втрат зазнали місцеві орга­нізації Товариства. Так, Житомирську обласну організацію рішенням облас­ного арбітражного суду було позбавле­но приміщення площею 1379 кв. м. І те­пер попа орендує приміщення площею 25,2 кв. м. Правління Львівської облас­ної організації Товариства було виселе­не стрижами закону — управлінням юс­тиції облдержадміністрації з приміщен­ня, яке правління орендувало з 1953 ро­ку і ремонт якого тільки 1998-го вкла­ло 36 тис. грн. Позбавлене приміщення Центрального лекторію правління і та­кої провідної колись організації Товариства, як Харківська. Вольовим рі­шенням Вінницького облвиконкому в обласної організації вилучено примі­щення, яке було пристосоване для орга­нізації науково-просвітницької діяль­ності, а їй надане непристосоване.
Добре постаралися, щоб позбавити приміщення Одеську обласну організа­цію Товариства, колишні керівники Одеської міської ради, а нові не квапляться виконувати свої обов'язки щодо надання нового приміщення. За окремими винятками, не відчуло правління цієї обласної організації належної під­тримки у своєму фінансово-майновому зміцненні від облдержадміністрації і після прийняття Указу Президента Ук­раїни №316/2001, у якому чорним по білому написано:
«Раді Міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, обласним, Київській та Се­вастопольській міським, районним дер­жавним адміністраціям ... вжити захо­дів щодо забезпечення громадських ор­ганізацій, які здійснюють науково-просвітницьку діяльність, необхідними для їх роботи засобами зв'язку, атакож приміщеннями та іншим майном».
Подібні приклади можна наводити й далі. Водночас слід самокритично виз­нати, що інколи наші організації давали привід для відчуження майна, не використовуючи його достатньо раціональ­но і ефективно. Можливо, були й неп­родумані поступки з боку тодішніх ке­рівників організацій Товариства. Але, як на мене, «повне роздягання» громад­ської організації без відшкодування збитків підлягає перегляду і прийнят­тю сповна законних рішень. Власне, це і передбачено указом Президента Укра­їни, який спрямовано на «сприяння по­верненню громадським організаціям незаконно вилученого у них майна».
Отже, справа за виконанням указу Президента України. Причому двома сторонами — владою і громадськими організаціями. Я звернувся з прохан­ням до керівників обласних і регіональ­них організацій Товариства поінфор­мувати про хід виконання указу. Спра­ви, треба визнати, невтішні. Звертаю­чись до структур виконавчої влади, доз­волю собі сказати наступне. Звичайно, організації Товариства мають право по­давати в суди па органи місцевої вико­навчої влади і органи місцевого самов­рядування, і, очевидно, в крайніх ви­падках це доведеться робити, попри те, що боротьба здійснюватиметься в різ­них вагових категоріях, за браку коштів у громадської організації на таку судо­ву тяганину. Але все ж владі негоже че­кати, щоб науково-просвітиицькі гро­мадські організації, які покликані допо­магати інформаційним забезпеченням виконання програм соціально-еконо­мічного й культурного розвитку облас­тей та регіонів, судилися з держадмініс­траціями, радами, замість того, щоб одержати від них підтримку, співпра­цювати з ними. Чи не про це сказано в указі Президента:
«Кабінету Міністрів України забез­печувати надання відповідно до зако­нодавства постійної дійової підтримки науково-просвітницької діяльності гро­мадських організацій, спрямованої на поширення сучасних теоретичних і практичних знань та наукової інформа­ції про політичні, економічні, соціальні, природні, інші явища та процеси, а та­кож на поліпшення патріотичного, ес­тетичного, екологічного виховання, підвищення рівня загальної освіти та культури населення».
Організації Товариства вдячні Кабі­нету Міністрів У країн» за розроблені й затверджені заходи па виконання Указу Президента України. Найбільшу під­тримку щодо цього Товариству надає Міністерство освіти і науки. Спільно з ним та іншими організаціями відкрито «Трибуну міністра», «Трибуну вчено­го» в зоряному залі Київського плане­тарію, створено Університет сучасних .знань, проведено III Міжнародний «Тиждень освіти дорослих», створю­ються первинні осередки Товариства у вищих навчальних закладах, розробля­ються і затверджуються ліцензії на кур­сову підготовку з підвищення кваліфі­кації спеціалістів, видаються підручни­ки і навчальні посібники для учнів шкіл, гімназій і коледжів тощо.
Однак у заходах колишнього уряду не знайшли, на жалі), належного відоб­раження питання матеріально-фінансової підтримки науково-просвітницьких організацій, в тому числі й Товариства Знання України, па що орієнтує указ Президента. Відповідно ці питання по­вільно вирішуються, а щодо повернен­ня нашому Товариству службових і просвітницьких приміщень, то майже не вирішуються.
Отже, за державної підтримки споді­ваємося па більший успіх. Адже сьогод­ні відкривається широке і природне по­ле для співпраці науково-просвітниць­ких організацій з Українською держа­вою, перед якою постають такі складні завдання, розв'язання яких можливе тільки за умов збагачення і використан­ня всього духовного та інтелектуально­го потенціалу українського суспільства, зокрема з допомогою науково-просвітницьких організацій

Василь Кушерець
доктор філософії, голова правління Товариства "Знання" України