Орест Левицький народився 25 грудня 1848 року в селі Маячці Кобеляцького повіту на Полтавщині у родині православного священика. Навчається в Полтавському духовному училищі та духовній семінарії. Продовжує навчання у Київському університеті. Працює секретарем-діловодом у Київській комісії для розгляду давніх актів. Займається науковою діяльністю.

Визначне місце у науковому доробку Левицького займає біографічний нарис про Богдана Хмельницького. Вченого цікавлять родинні зв'язки в Україні – результатом досліджень стає ґрунтовна праця «Шлюб на Русі-Україні в ХVІ- ХVІІ ст., в якій висвітлюється життя і побут переважно вищих верств тогочасного суспільства.

Коли було створене Українське наукове товариство, Орест Левицький входить до його складу, стає заступником голови товариства Михайла Грушевського. Ввійшовши до складу дійсних членів Української Академії наук у 1918 році, Орест Левицький береться за створення Всенародної бібліотеки (дарує їй свою цінну книгозбірню), розгортає діяльність щодо поповнення книжкових фондів, збереження пам'яток мистецтва, очолює комісію по кафедрі українського звичаєвого права.

На долю Ореста Левицького випало очолювати Українську Академію наук у надзвичайно складний і трагічний період, в умовах руйнації, голоду, постійної зміни влади.

Іван Франко, оцінюючи творчий доробок Ореста Левицького того періоду, ставив його ім'я поруч з видатними вченими-істориками, праці яких відіграли провідну роль у становленні української історичної науки.

9 травня 1922 року вчений відійшов у вічність. Помер Орест Іванович на Драбівському дослідному полі, перебуваючи у сина Миколи. Поховали Ореста Левицького у сусідньому селі Митлашівка.

Шендеровський Василь Андрійович,

доктор фізико-математичних наук,

професор, віце-президент

Українського фізичного товариства

та дійсний член Наукового товариства Шевченка;

Кушерець Василь Іванович,

доктор філософських наук,

професор, заслужений діяч науки

і техніки України,

голова правління Товариства «Знання» України.