11 липня 1900 року народився філософ з Галичини Петро Демчук.
Маючи добру освіту, володіючи багатьма мовами, він був справжнім ученим, який постійно працював над собою.
Тож уже 1932 року йому присвоюють звання професора, обирають членом-кореспондентом Академії наук УРСР. Головна його наукова діяльність — критика ідеалізму — знайшла своє відображення у монографічному дослідженні "Розклад сучасної буржуазної філософії". Демчук бере активну участь у створенні підручника з філософії "Діалектичний матеріалізм". Ця книга була першою фундаментальною працею з філософії у Радянському Союзі, де докладно висвітлено питання діалектики в природничих науках. Петро Демчук автор таких наукових розвідок – «Неогегеліанство як зброя фашизму», «Проблема випадковості», «Шевченко та його учителі філософії» тощо.
У 1933 році Його звинуватили у фашизмі, як тоді повелось на загал.
Професор Петро Демчук став типовою жертвою комуністичної влади і комуністичного світогляду. Потрапивши до катівні, людина повністю зламалась, втратила себе як особистість, в неї залишався лише одне прагнення, — або вижити за будь-яку ціну, або якнайшвидше померти, щоб не терпіти нелюдських тортур...
Він зізнається навіть у тому, що є агентом закордонних спецслужб. Тобто в'язень був готовий зізнатися в усьому...
Насправді нічого подібного в його наукових працях, як і в його науковій діяльності, не було. Його було засуджено до позбавлення волі, потім до розстрілу, а склад злочину — відсутній.
Шендеровський Василь Андрійович,
доктор фізико-математичних наук,
професор, віце-президент
Українського фізичного товариства
та дійсний член Наукового товариства Шевченка;
Кушерець Василь Іванович,
доктор філософських наук,
професор, заслужений діяч науки
і техніки України,
голова правління Товариства «Знання» України
