6 липня 1851 року народився великий український архітектор, науковий і громадський діяч Іван Левинський.
1891 року Левинський засновує власну керамічну фабрику декоративної та побутової кераміки з гуцульським орнаментом. Саме з неї започаткувався розвиток промислової кераміки в Галичині.
1902 року Іван Левинський очолює одну із найперспективніших при будівельному факультеті кафедру ужитково-колієвого будівництва.
1903 року Іванові Левинському присуджено звання професора Львівської політехніки, а в 1909 році його обрано професором звичайним.
Іван Левинський активно сприяє утворенню Українського педагогічного товариства, будує для нього будинок у Львові, споруджує величезну кількість шкіл, бурс, гімназій з українською мовою навчання, читалень "Просвіта", будинків товариства "Народний дім", споруду бурси педагогічного товариства. Під егідою "Ліги промислової допомоги" відкриває курси для вчителів шкіл, організовує етнографічні та промислові виставки у Львові, Стрию, Коломиї, Києві, Парижі, Кракові та інших містах Європи, пропагуючи українське мистецтво, показуючи приклади використання народного орнаменту в архітектурних та промислових виробах.
У 1904 році Іван Левинський організовує за участі "Ліги промислової допомоги" так звану "Рухому виставку", яка мала великий успіх і була показана в понад 700 містах та містечках Галичини.
Важливою справою була його участь у організації на початку XX століття Музею українського мистецтва, яку він здійснював разом з відомими вченими того часу: Щуратом, Студинським, Свєнціцьким.
Неймовірно, як багато зробила ця людина. Йому належить створення цілої мережі шкільних закладів, про які ми сьогодні мусимо знати. Це гімназія у Кіцмані, школи у Рогатині і Миловані, Народні доми у Львові, Стрию, Яворові, Копичинцях, Івано-Франківську (раніше Станіславі), Кам'янці-Струмиловій. А ще його фірма займалася проектуванням та будівництвом культових споруд, впроваджуючи в їх побудову елемент українського модерну, застосовуючи при художньому оформленні інтер'єрів храмів й іконостасів нове нетрадиційне мислення, використовуючи метал, кераміку, дерев'яне різьблення.
Останні роки його життя були надто тяжкими, особливо в моральному плані, можливо, тому в нього стався інфаркт, і 4 липня 1919 року він помер. Поховано Івана Левинського на Личаківському цвинтарі у Львові.
Шендеровський Василь Андрійович,
доктор фізико-математичних наук,
професор, віце-президент
Українського фізичного товариства
та дійсний член Наукового товариства Шевченка;
Кушерець Василь Іванович,
доктор філософських наук,
професор, заслужений діяч науки
і техніки України,
голова правління Товариства «Знання» України
