14 червня 1891 року народився один із героїв Національно-визвольних змагань 1917-1920 років, творець і лідер організованого націоналістичного руху, легенда «закулісної» міжнародної політики міжвоєнного часу Євген Коновалець.
Розуміючи необхідність плекання українських мілітарних сил, Коновалець спричинився до розвитку стрілецького руху, одначе на фронтах Першої світової війни йому довелося воювати не в лавах легіону УСС, а в одному з полків «Ляндверу» («Крайової оборони»). У 1915 році в ході битви на горі Маківці Коновалець потрапляє до московського полону, в якому перебуває аж по 1917 рік.

Подальші майже два десятиліття він без зайвого демократизму очолював авангард боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу. У 1920 році за його ініціативою створюється Українська Військова Організація, у 1929 році – Організація Українських Націоналістів. І для ветеранів УСС, УГА та армії УНР, і для молодого покоління Коновалець є беззаперечним авторитетом – для них він ніхто інакший, як Вождь українських націоналістів.
Звісно, уся повнота заслуг УВО та ОУН належить не лише Коновальцю, проте його геній значив для організованого націоналістичного руху надзвичайно багато. Насамперед, потрібно пам'ятати про дипломатичний хист Коновальця: завдяки цьому хисту йому вдалося вгамувати тертя між націоналістами молодшого і старшого поколінь, а це була аж ніяк не легка задача.
23 травня 1938 року Коновалець загинув у Роттердамі (Голандія) в результаті спецоперації проведеної органами НКВС СРСР. Вбивство Коновальця виконав співробітник НКВС Павло Судноплав (пізніше — керівник розвідувально-диверсійного управління НКВС СРСР, генерал КДБ).

Шендеровський Василь Андрійович,
доктор фізико-математичних наук,
професор, віце-президент
Українського фізичного товариства
та дійсний член Наукового товариства Шевченка;
Кушерець Василь Іванович,
доктор філософських наук,
професор, заслужений діяч науки
і техніки України,
голова правління Товариства «Знання» України