«Трибуна» – одне з найстаріших українських видань для вчених і про вчених, засноване піввіку тому Товариством «Знання» України для популяризації наукових знань, досягнень вчених та всього того кращого, що з'являється в житті людському. В цьому напрямку ми працюємо незмінно.

Лише за період з січня 1987 року по квітень 2014 року на його сторінках опубліковано більше тисячі розповідей про досягнення українських вчених в різних галузях знань, кращий досвід виробничих колективів, нововведення та відкриття. В тому числі нариси про корифеїв української і світової науки: М.М. Амосова (стаття «Усе чим живу, це робота, робота, робота», травень 1987 р.); Б.Є. Патона (нарис «Як цілий океан науки», червень 1987 р.); В.І. Трефілова (нарис «Труди і дні академіка Трефілова», грудень 1987 р.); академіка П.Г. Костюка (нарис «Утверджувати серед людей закон збереження добра», серпень 1988 р.); академіка М.Г. Жулинського (нарис «Працює, щоб воскресла Україна», грудень, 1991 р.); А.Г. Загороднього (нарис «Все життя для науки, для України», квітень 2014 р.). Список цей дуже великий. Значно коротший про політиків і державних діячів. Ось лише деякі з цих публікацій. Це нариси про О.Г. Гончара («Світло його зорі», квітень 1987 р.); В.М. Чороновола («Чи діждемося Вашінгтона з новим і праведним законом? А діждемось-таки колись...», жовтень 1991 р.); Л.Г. Лук'яненка («Совість», листопад 1991 р.); легендарну, неприборкану, мужню до самозречення українку Славу Стецько («...Після таких років такої боротьби», травень 1993 р.); В.К. Симоненка («На вічній дорозі пошуку», квітень 2005 р.); В.Г. Кременя («У В.Г. Кременя – ювілей», червень 2007 р.) і багатьох інших достойних українських державників.

Сьогоднішня тематика «Трибуни», як і попередня, зводиться до показу людей, як видатних, які є нашою загальнонаціональною гордістю, так і отих простих, звичайних трудівників-українців, добропорядних, щирих, працьовитих, совісних, які є сіллю землі нашої української, та ще до популяризації знань, що продукуються вченими, господарниками, фахівцями різних галузей. Ми намагаємося донести ці знання до кожної людини, аби вона могла освоїти їх, скористатися ними і завдяки цьому хоч трошки поліпшити своє життя. Такою є наша стратегія і надалі.

Журнал «Трибуна» не долучається ні до влади, ні до опозиції. Ми з ними не разом, але ми не нарізно. Ми поряд. Ми в пошуках того кращого, що все-таки є в тих і в тих, в різних політичних силах і структурах нашої держави, в наших людях, а знайшовши, представляємо це на сторінках «Трибуни», аби суспільство бачило і орієнтувалося на кращі зразки, підтримувало і поширювало б їх, стаючи таким чином справедливішим і мудрішим, людянішим і совіснішим. Аби всі ми навчилися врешті-решт вчасно звільнятися від сміття, де б воно не заводилось: у владі, правоохоронних органах, на вулицях, в оселях чи наших забруднених політикою головах, а навзамін вкорінювали б у своїх мізках і серцях здоровий глузд і незбориму вірність правді і справедливості.

В.І. Меншун,
головний редактор «Трибуни»,
заслужений журналіст України,
Посол Миру