Предки людини жили в цих місцях, коли вони не були пустелею.

Кам'яні знаряддя, виявлені в пустелі Нефуд в Саудівській Аравії, показують, що члени нашого роду Homo вийшли за межі Африки в період між 300 000 і 500 000 років тому.

Знахідка може допомогти антропологам краще зрозуміти роль навколишнього середовища і здатності пристосовуватися до складних умов у формуванні вигляду сучасної людини, повідомляє Ars Technica.

Археолог Патрік Робертс з Інституту науки про людину недавно виявив кілька кам'яних інструментів в піщаному шарі грунту під дном висохлого озера в Ті-аль-Гаді, в пустелі Нефуд. Ґрунтовий шар містить викопні рештки травоїдних тварин, водоплавних птахів і хижаків, таких як гієна і ягуар. Багато кісток тварин свідчать про знищення їх предками людини.

Робертс і його колеги говорять, що знайдені шість гострих відщіпів і скребок є найстарішими артефактами предків людини на Аравійському півострові, випереджаючи попереднього суперника на 100 000 років.

Відщіпи показують ознаки того, що вони були зроблені з підготовленого кам'яного ядра, що є досить просунутою технікою, яка зазвичай приписується сучасним людям чи неандертальцям. Але Робертс говорить, що ці знаряддя були створені представниками більш ранніх видів гомінідів, такими як Homo erectus.

Коли сучасні люди почали повільно поширюватися по всьому світу приблизно 100 000 років тому, вони зіткнулися з іншими членами роду Homo, які наважилися на вихід з Африки набагато раніше, починаючи з Homo erectus близько 1,9 мільйона років тому. Деякі палеоантропологи, в тому числі Робертс і його колеги, кажуть, що наші попередники дотримувалися знайомих клаптевих ландшафтів лугів і дерев, розташованих поблизу озер або річок, в той час як сучасні люди можуть пристосовуватися до широкого кола екстремальних умов.

Робертс і його колеги вважають, що територія Саудівської Аравії 300 тисяч років тому виглядала, як волога савана сучасної Східної Африки. Це означає, що під час перших міграцій з Африки предки людей часів середнього плейстоцену не зіткнулися з проблемою адаптації до життя в жаркій і посушливій пустелі.

І це, за словами Робертса, означає, що Homo erectus і інші середньоплейстоценові гомініди не потребували більшої пристосованості, щоб вижити на Аравійському півострові. Сучасним людям, які прийшли пізніше, було не так легко.

"Поки даних ще немає, але більш пізні міграції наших власних видів на Аравійський півострів, мабуть, пов'язані з більш сухими умовами. Наші предки проникали в дюнні поля і жили в умовах, які були, можливо, більш суворими, ніж для їх попередників середнього плейстоцену", - сказав Робертс.