Відповідь на це запитання доводиться шукати на стику природничих і гуманітарних дисциплін — адже людина, залишаючись частиною живої природи, існує також і в окремішній сфері соціальних законів.

У це не так легко повірити, але при всіх перипетіях доісторичних та історичних доль людства зростання населення Землі з глибокої давнини до 1960\1970-х років описується дуже простим рівнянням, якому відповідає настільки ж простий графік. Графік являє собою гіперболу, а зростання чисельності населення, отже, є гіперболічним. З допомогою гіперболи можна легко обчислити теоретичну кількість на будь-який період і порівняти з наявними оцінками або статистичними даними. І завжди буде спостерігатися велика схожість.

Виявлені аналогії між деякими механізмами еволюції і механізмами демографічного зростання можуть служити доказом єдності законів, що керують розвитком усього живого на землі: від примітивних організмів до Homo sapiens.

Що таке гіперболічне зростання? Це зростання з набагато більшим прискоренням, ніж звичайне експоненційне. Якщо ми уявимо собі, що в акваріумі розмножуються якісь найпростіші мікроорганізми - начебто амеби і кожної хвилини амеба ділиться навпіл, то, відповідно, раз у хвилину загальне число цих організмів буде подвоюватися. Це — приклад експоненційного зростання. Гіперболічне зростання відрізняється тим, що його прискорення в порівнянні з експоненційним ще вище. Тут ми маємо справу не просто з розмноженням у геометричній прогресії, але і з додатковим прискоренням. Таке могло б статися, якби у «спільноті» амеб діяли якісь специфічні позитивні зворотні зв'язки.

Для пояснення природи гіперболічного зростання народонаселення запропоновано декілька моделей, найбільш переконлива з яких пов'язує характер демографічних процесів з рівнем технологічного розвитку.

Поки люди годувалися від мисливства, збиральництва і рибальства, тобто жили в умовах панування привласнювального господарства, то несуча здатність землі не могла підтримувати існування понад 10 млн осіб, бо обсяг корисної природно доступної для людини біомаси обмежений. Перевищити цю стелю вдалося лише з переходом до виробничого господарства (землеробства і скотарства), коли нові інструменти і методи дозволили розширити кількість доступної біомаси. Внаслідок цих змін утворилася нова стеля чисельності людства, яка проіснувала до заміни екстенсивних методів ведення сільського господарства інтенсивними.

Гарвардський професор Майкл Кремер, який активно займався проблемами динаміки народонаселення, вивів закономірність, згідно з якою для будь-якого рівня технологічного розвитку існує певний рівень чисельності населення. При цьому рівень технологічного розвитку, зрозуміло, не є раз і назавжди заданою величиною. Динаміка її зміни, згідно Кремеру, безпосередньо залежить від чисельності населення. Для опису цієї залежності ще більш швидке технологічне зростання — подальше прискорення зростання несучої здатності Кремер вивів диференційне рівняння, з якого випливає, що абсолютні темпи технологічного зростання пропорційні, з одного боку, наявним на даний момент рівнем технологічного розвитку (чим ширше технологічна база, тим більше винаходів можна зробити на її основі), а з іншого — чисельності населення (чим більше людей, тим більше серед них потенційних винахідників, новаторів та реформаторів). Виходить система позитивних зворотних зв'язків, яка і розкручує маховик гіперболічного зростання населення в світі: технологічне зростання — зростання стелі несучої здатності Землі — демографічне зростання — більше потенційних винахідників — прискорення технологічного зростання — прискорене зростання несучої здатності Землі — ще більш швидкий демографічний ріст — прискорене зростання числа потенційних винахідників і т. д.

Дія всіх цих механізмів призвела до того, що людство протягом майже всієї своєї історії перебувало в так званій мальтузіанській пастці: весь технологічний приріст, а також приріст виробництва продовольства зводився нанівець зростанням населення. Ледь підвищувалися врожаї — відразу зростала народжуваність, і виникав надлишок зайвих ротів. Випробувавши нетривалий період ситості, людське співтовариство знову опинялося на межі голоду і злиднів. Такі періодичні кризи були дуже властиві аграрним суспільствам. В даний час є математично обґрунтована теорія демографічних циклів, яка показує на прикладах різних країн, що саме з цими циклами пов'язані спалахи голоду, громадянські війни, міжетнічні конфлікти, епідемії і т. д. В результаті подібних катастрофічних подій чисельність населення на якийсь час знижувалася. Після цього життя поліпшувалось, починалося нове зростання населення, яке одного разу знову упиралося в межу несучої здатності даної території і знову призводило до подій, підсумком яких стала депопуляція.

І ось одного разу гіперболічне зростання населення припинилося. За історичними мірками це сталося зовсім недавно. Близько століття тому, якщо говорити про розвинуті країни Заходу, і кілька десятиліть тому в інших регіонах світу стартував унікальний процес, відомий під назвою демографічного переходу. Він характеризується тим, що завдяки розвитку медицини, санітарії, фармацевтики, завдяки вирішенню проблеми голоду на першому етапі знижується смертність як дитяча, так і дорослих (зростає тривалість життя).

Зниження смертності веде до дуже швидкого зростання населення, продовжує гіперболу, проте на другому етапі з деяким відставанням від зниження смертності починається зниження народжуваності. І ось тут крива загальнодемографічного зростання змінює свій характер. Зростання народонаселення сповільнюється. Причин зниження народжуваності декілька, однак варто зауважити, що найбільш сильна кореляція цього процесу спостерігається з динамікою підвищення рівня грамотності і освіти, передусім у жінок. Жінка, що вирвалася з кола трьох «К»: Kuche — Kinder — Kirche («кухня — діти — церква»), — найкращий гарант припинення гіперболічного зростання.

До переліку причин зниження народжуваності можна додати і появу засобів планування сім'ї. Люди стають більш раціонально мислячими, починають замислюватися про те, чи хочуть вони дітей прямо зараз або готові відкласти це рішення на майбутнє, чи зможуть вони дати дітям достатньо освіти, чи не завадить це кар'єрі. Крім того, як відомо, на відміну від аграрного суспільства, сучасної урбаністичної цивілізації велика кількість дітей не дає родині ніяких господарських переваг (дітей не відправиш працювати в поле і доглядати за худобою), зате підростаюче покоління дуже вимогливе до батьківських матеріальних ресурсів і вільного часу мами з татом. Демографічний перехід укупі з урбанізацією змінили динаміку приросту народонаселення, і, мабуть, перенаселення Землі (дуже ймовірне при продовженні гіперболічного зростання) нам не загрожує.

Настав такий період, коли зростання населення перестає бігти слідом за технологічним зростанням і стало від нього помітно відставати. Так, для людства намітився вихід із мальтузіанської пастки, хоча на сьогоднішній день про повне її подолання можна говорити лише в застосуванні до найбільш розвинених країн. Далі все залежить від того, з якою швидкістю демографічний перехід будуть долати найбільш багатонаселені країни і регіони Африки, Азії і Латинської Америки. У Китаї другий етап демографічного переходу вже почався, і зараз зростання населення там різко сповільнилося: через кілька десятиліть Піднебесна перестане бути самою відвідуваною країною, поступившись перше місце Індії. Але і в Індії стартували схожі процеси. А найвища народжуваність зараз в африканських країнах — найбільш бідних і неосвічених.

Оскільки одні суспільства на Землі вже пройшли стадію демографічного переходу, а інші наближаються до цього, у різних країнах склалися різні моделі вікової структури населення. У розвинених країнах частка дітей і молоді у порівнянні з представниками середніх і старших вікових груп відносно невелика. В інших — величезна кількість дітей, підлітків, молодих людей, а далі, починаючи з віку 25 років, відсоткова частка населення різко знижується. Перший етап демографічного переходу посилює проблеми перенаселених країн: зниження смертності призводить до сплеску народжуваності, а велика кількість молоді в країнах з проблемними економіками стає паливом для збройних конфліктів, революцій та радикальних рухів. Висока народжуваність, не компенсована смертністю, — це повернення до мальтузіанської пастки з голодом, війнами, епідеміями та іншими жахами.

Тому можна припустити, що найбільш сприятливий сценарій для всього людства — перехід до ситуації, яка існує в розвинених країнах. Правда, в умовах завершення демографічного переходу виникає одна серйозна проблема: при постійно зростаючій кількості людей похилого віку збільшується навантаження на одного працюючого. Однак, технологічний розвиток цілком в змозі забезпечити нормальне життя навіть при такій формі демографічної піраміди. Не можна не брати до уваги і той факт, що при зростанні тривалості і рівня життя збільшується і працездатний вік, знижується навантаження на молоді вікові групи.

Набагато важливіша інша проблема. Якщо для підтримки існування суспільства, що подолало демографічний перехід, потрібен високий рівень технологічного розвитку, то чи можливе його поширення на весь світ без шкоди для планети? Адже навіть перехід великих азіатських країн на кшталт Китаю на західний раціон харчування з великою кількістю продуктів тваринництва вже, як вважається, може мати катастрофічні наслідки (тваринництво нераціональне з точки зору використання сільськогосподарських земель, воно призводить до деградації ґрунтів, загрожує водним ресурсам і виробляє парникові гази). Що ж говорити про звичних західному споживачеві автомобілях і великій кількості побутової техніки?

У відповідь на це можна лише сказати, що: по-перше, у світі є ресурс зниження споживання — його необхідно наблизити до розумних потреб. Зрештою, консьюмеристській етиці можна протиставити міркування морального характеру. Приклад: успішна боротьба з пластиковими пакетами. Як виявилося, можна досить швидко вселити населенню низки країн, що користуватися пластиковими пакетами — це справжнє варварство і злочин проти природи. Якісь аналогічні заходи могли б знизити рівень споживання без реального зниження рівня життя; по-друге, науково-технічний прогрес дозволяє розширити в майбутньому виробництво необхідних продуктів без катастрофічних наслідків для екології (https://ukr.media, 17.11.2017).