Савченко Яків (1890-1937), поет і літературний критик. Вчився у Київському університеті потім учителював на Сумщині. Належав до основоположників українського символізму. Якийсь час співпрацював з панфутуристами. Перейшовши на літературну публіцистику і ставши провідним членом літературних організацій «Жовтеньл» та ВУСПП, дотримувався у своїй діяльності офіційних позицій і настанов, виступаючи проти неокласиків і ваплітян. Заарештований у серпні 1930-х рр.. і згодом розстріляний.

Синявський Олекса (1887-1937), визнаний український мовознавець, провідний діяч у нормуванні української мови 1917-1931 рр., фактичний керівник остаточного тексту «Українського правопису» 1927 р. Закінчив Харківський університет, учень С. Кульбакіна. 1920-1937 рр. викладав у Харківському інституті народної освіти, з 1928 р.керівник діалектологічної комісії ВУАН і професор Київського університету та педінституту. Заарештований 1934, загинува на засланні.

Слабченко Тарас, син Михайла С., історик й історик культури, У 2020-рр. член соціально-історичної секції Одеського наукового товариства й співробітник ВУАН. 1929-1930 рр.заарештований і засуджений на процесі СВУ. Подальша доля не відома.