8 та 9 травня 2022 року - сакральні для України і українців дні. Ми поминаємо всіх загиблих у роки війни, з великими почуттями вшануємо наших батьків і дідусів, матерів і бабусь, які не лише дали нам життя, а й навчили його цінити.

Велика пошана нашим воїнам, які мужньо бережуть наші життя і не пускають у нашу хату брудні чоботи рашистських загарбників, нерідко жертвуючи собою. Завдяки їм ми впевнені у перемозі нашого звитяжного народу, українського духу, який є всепереможним . Наша віра у перемогу міцніє, а громадяни проявляють подвиги як на фронті, так і в тилу. То ж «по вірі Вашій нехай буде Вам».

Наша опора - духовна істина, яка веде до перемоги. Вона дає нам впевненість у цьому. Чим більше людина ототожнює істину свого буття з ідеальним для неї сенсом, тим чіткіше вона усвідомлює, що її дух стає моральним вулканом, непоборною силою. А коли людина цього не має, або впала в забуття своєї людської сутності, то вона легко попадає у стан «победобессии». Тобто в особу, яка лише може «гордится своим общественным строем» . Через таких непутьових осіб переважно і складається наш ворог – російська орда, яка колонами суниться в Україну і гине безславною смертю там, куди їх не запрошували. ЇЇ прямо у прірву веде путін та його диявольська команда. У цій війні вони підняли статус проекта, який ми називаємо «победобессией» - важливої частини ідеології імперського шовінізму. Для цього використовуються магічні ритуали (навіть танці на могилах) на основі хибних історичних знань , які буквально вдовбуються пропагандинською оравою в голови п»яного натовпу. Як правило, це чисто політичні заходи, з традиційними «сто грамів по кілька разів». На цій основі сформувалися проекти: «Могили наших «дедов»: там, где они похоронены– там и наша земля», «Бессмертный полк», масові акції – з тостами: «за нас, за бессмертных россиян» тощо. Цим їхня держава не лише поширює злобу до України, а й відволікає своїх громадян від повної правди про війну , про загиблих та похоронених не за християнськими правилам російських солдат у цій війні.

Постільки у росії не цінують людей (бабы еще нарожают), то не жалко посилати на бійню сотні тисяч своїх громадян При цьому не поспішають забирати тіла убитих з поля битви. В Україні – навпаки, людина найбільша цінність. Тож наші військові керуються правилом: у контрнаступ йти лише з найменшими людськими втратами та найбільшою їхньою ініціативою.
Після масштабних злочинів проти людяності в ХХ столітті, які незрівнянні з ніякими періодами в історії, світ не хотів розлучатися з вірою у світле майбутнє. Він жив надіями і тішилася тим, що ХХІ століття буде здатним виробити сучасну духовну істину з її реальними вимогами до практичної поведінки, способу життя, гуманістичними вимогами самосвідомості, утвердження абсолютності прав людини. Але з повномасштабною агресією росії проти України такі надії перетворилися у відчуття апокаліпсису та його причини – росії. Невипадково відомі інтелектуали, такі як Чаадаєв, бачили минуле росії і її справжність – як приклад негативного уроку для всього людства, а Салтиков-Щедрін показав всю Росію в його «Істории одного города» як великого міста Глупова. Микола Гоголь виявив росію у вигляді хороводу придурків, якими маніпулює приємний для цього суспільства шахрай і брехун. Як бачимо, людство намагалося сіяти розумне, добре, вічне, а що ж зійшло? Усі прагнення людства, його світлий розу, гуманізм відмінялися. Все, що вважали темним, страшним, сатанинським, стало стверджуватися і возвеличуватися. Сатана - це символічне уявлення носія світового зла і ворога роду людського. В Апокаліпсису про нього так описується:» І дивувалась уся земля, слідуючи за звіром, і поклонилися драконові, що дав владу звірові, і поклонилися звірові кажучі: хто подібний звірю цьому? І хто може змагатися з ним? І дані були йому вуста, що говорять гордо і богохульно, - і дана йому влада…»(Одкр. 13.3-5) Тепер лише можна зрозуміти, що Апокаліпсис – книга про нашу тимчасову перемогу над сатаною і початок процесу його поразки і вигнання. На порядку денному питання щодо ліквідацію сатаниського алтаря на головній площі Москви. Все сильніше стають вимоги суду над російськими агресорами. Ця місія призначена Україні, навколо якої об’єдналися цивілізовані держави світу. Україна обов’язково переможе біснувату росію, яка «нагнулася» перед рашиським дияволом. Основою непоборної сили України є володіння духовною істиною, яка ментально збуджує душевну енергію, і трансформується у загальний потужний потік усього цивілізованого світу. Історично духовна істина виникає як одкровення, що розкриває істину цивілізованого шляху народу, єдність його минулого, теперішнього і майбутнього. Вона виражає фундаментальні умови збереження життя на всій планеті, постільки дає знання абсолютного, що відкриває шлях до мудрості соціального управління та виражає відносини людини до реального світу як абсолютної цінності. У сакральних категоріях шлях до вічного життя ведеться через буття Ісуса, який є «шлях і істина, і життя». Тобто, лише особливий суб’єкт з особливим шляхом долучається до вічного життя. Особина тут визначається володінням духовною істиною «не від світу цього», але здатною свідчити істину завдяки духовній культурі, яка відкрита для загального розуміння сенсу буття і стає цивілізаційною істиною для збереження вічного та мирного життя на планеті. Першою фундаментальною умовою задля цього можна вважати усвідомлену здатність людини до самоототожнення людини з людиною, а народу з народом, які коректуються інтересами гармонії цілого. Нинішня війна продемонструвала, що настав час, коли особиста вигода обертається лише самодеструкцією та крахом для всіх. Україна, яка вибрала шлях духовної істині вирішала цю проблему в своїй державі і бореться за це у всьому світі, навіть, у пограничні часи, які дають знання «абсолютного» сенсу людського життя.

 СЛАВА УКРАЇНІ!

Василь КУШЕРЕЦЬ