Мабуть, ні в кого немає сумнівів в тому, що наше майбутнє, його бачення, стратегія його досягнення залежать від освіти. Про це йдеться у безлічі українських прислів’їв та приказок: «Освічений ведучий – на весь світ тямущий, знає, на чім світ стоїть», «Освіта для людини – як сонце для життя», «Від науки міцніють руки», «Хочеш, щоб завтра в тебе було те, чого немає сьогодні? Тоді зроби сьогодні те, чого не зробив учора!» та інші.

Вимоги до якості освіти постійно збільшуються. Від попередніх до наступних поколінь у розвитку освіти завжди бачили поліпшення якості життя та способи позитивного його вдосконалення. Нині ж в умовах динамічних змін, вагомою причиною яких є освіта та наука, загалом навчання, в тренді панують думки про те, що освіту потрібно радикально змінювати, адже, за трактуванням апологетів вдосконалення освіти, її систему будували під реалії ще позаминулого століття. Пропозицій, проектів, точок зору з цього приводу багато. Але, схоже, переважають радикальні принципи.

Саме інтуїція, осмислене відчуття образу майбутнього новим поколінням наштовхнуть розум мислити, в якому саме напрямі вести пошук змін. Мислячим розумом, тобто всіма нами, суспільством загалом, визначається наш вибір розвитку. І нам вкрай важливо, не помилитись, щоб через кілька років, як писав Марк Твен, ми більше шкодували з приводу того, чого не зробили, ніж з приводу того, що зробили . Для нас це дуже важливо, адже все це безпосередньо стосується нас сущих.

Наприклад, я особисто маю трьох онуків. Це -дев’ятирічна внучка, яка перейшла в четвертий клас американської школи і два внуки, які перейшли відповідно в другий і третій клас української школи. За їхнє майбутнє, як і кожний дорослий, за своїх дітей і внуків, я несу персональну відповідальність. Конкретно запитую себе: «Як їх підготувати до самостійного життя після закінчення школи»?

Адже через десять років багато - що зміниться. Переінакшаться всі основи економіки. Додаткова вартість перетече в цифрову економіку. Якщо раніше домінували промислові холдинги та фінансові гіганти, то поступово появиться все більше виробництв, де все менше буде задіяно людей, бо роботизація та автоматизація зменшать потребу в людській рутинній праці. Настає час, коли і гаражний стартапер, і стартап з великими інвестиціями, і «яйцеголовий» із ноутбуком будуть зрівнюватися в позиціях з великим бізнесом, який, у свою чергу, зрівняється з новими секторами економіки, що створюватимуться начебто з нуля, забезпечуючи при цьому високу продуктивність праці. Уже через десятиліття близько 1 мільярда людей у світі, згідно з передбаченнями відомих прогностиків, втратять роботу. Їх, як передбачається, замінять роботи. Автопілотовані електромобілі, знов таки, як передбають прогностики, стануть основою ринку. Багато що планується автоматизувати. Алгоритми замінять чиновників і бухгалтерів, діджеталізація права, оцифрування законів перетворять їх у кокретні алгоритми, замінять юристів, посилять соціальні інститути, які не відповідатимуть реаліям. Брехливим політикам і популістам буде вкрай важче рекламувати себе, бо невдовзі буде запроваджена технологія детектора брехні, яку вбудують у мобільний телефон і, з допомогою якої ,рівень обману вже буде визначатися через телефон та дівайси. Те ж саме стосується і фейкової інформації – її остаточно «забанять», як, очевидно, і штучно надумані передбачення подальшого суспільного розвитку, яким сьогодні – повна свобода.

Очікуються також, прориви в медицині, які пов’язані з обробкою великих масивів даних. Не виключаємо, що доведеться реагувати на події, які можуть бути набагато гучніші й потужніші за пандемію коронавірусу, оскільки можуть появитися віруси, які нестимуть ще більшу загрозу людям як виду.

Як за цих умов побудувати майбутній освітній простір на фоні його нинішнього екстенсивного розвитку? В останні роки освіта переживає глибоку кризу та перезавантаження. Ця теза отримала широке поширення у всьому світі. Описанню її симптомів і проявів присвячені сотні монографій та тисячі статей.

Моє ж порівняльне бачення освіти в Україні і США, в тому числі, на основі оцінок, отриманих через власні спостереження процесу навчання моїх онуків, свідчать, про достатньо високий інтелектуальний і педагогічний рівень педагогів (в даному випадку - молодших класів). Це позитивні зрушення. Але стосовно освітніх програм і методів навчання сьогодні виникає ще багато запитань. По – перше, вони розраховані на слабкого учня, де програють сильніші. Правда, в США є багато приватних шкіл, де дозволяють сильнішим учням швидше переходити у вищі класи, у них існує навіть поширена практика екстернату, що забезпечується великим вибором онлайн програм.

Але, як у нас, так і в них, на мій погляд, немає концентрації щодо основних вимог нинішньої епохи: навчатись випереджати час, самостійно створювати тренди, ідеї та продукти. Без цього можна стати ресурсом для чужих продуктів і проектів. Натомість 15 тисяч у США і 12 тисяч в Україні навчальних годин переважно спрямовані на те, щоб запам’ятовувати, заучувати, постійно щось нагадувати собі та іншим, реалізовувати математичні навички та відвідувати літературні екскурсії. Практика показує, що ці предмети важливі для поглиблення знань у невеликих груп дітей. А якщо вони важливі для всіх в сенсі підвищення загальної культури, то учень повинен чітко усвідомити чому і для чого йому це потрібно.

В освітніх програмах важливо закласти навички, уміння учнів пізнавати себе, свої природні прагнення та бажання. Навчитись довіряти власному інтуїтивному інтелекту, щоб зосередитись на тому, що саме він хоче зробити, здійснити за індивідуальним стратегічним планом, бути здатним народжувати, творити ідеї, а не лише їх зберігати. Виходити з того, що основним ресурсом розвитку суспільства є творча людина. Особливе значення має свідоме ставлення до учня як до «індиго», тобто до особистості з унікальними властивостями, талантами. Тут важливо розкодувати типи особистості (соціальний, дослідницький, практичний, артистичний, підприємницький, систематичний – див. роботи Джона Л.Голланда), які впливають на вибір професії особистістю з притаманними їй інтересами, вподобаннями і доведенням до свідомості учнів, щоб цей вибір майбутньої професії був не випадковістю, а свідомим вибором.

У методах навчання слід бути готовими до кейсового навчання й потужної гейміфікації та візуалізації. Саме ці засоби здатні швидше і цілісніше донести до свідомості учнів емоційно висвітлені зміст і смисли розглянутих тем.

Важливо також імплементувати основні важливі цінності та навички, які допоможуть учню ефективно управляти власними ресурсами задля досягнення успіху та значно комфортнішого життя, яке може стати великим лише тоді, коли ти усвідомиш сенси життя , присвятиш його, високим цілям, забезпеченню особистого успіху, родинного щастя та вміло організуєш.

Наше бажане майбутнє залежить від досконалої освіти!

Василь Кушерець

голова правління Товариства «Знання» України,

президент Університету сучасних знань,

член-кореспондент НАПН України,

доктор філософських наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України.