В період пандемії коронавірусу все частіше від багатьох людей чуємо про втрату спокою, впевненості в завтрашньому дні, про відчуття небезпеки за рідних та близьких, остільки пандемія далеко не закінчена. Адже ми і бачимо, і знаємо з інформаційних джерел, що число захворювань не зменшується, бо “вибухає” в різних регіонах і країнах. Тому ми можемо мати нові захворювання, на фоні слабкого тестування, яке не здатне вимірювати загальний рівень біди. На жаль, і досі не без маніпуляцій: буває і так, що замовлено, то і мовлено.

Як же нам забезпечити надійний спокій при цьому?

Такий спокій ймовірний не лише у стабільних відчуттях безпеки, а й у адекватному усвідомленні ситуації, в розумінні проблеми, у правильному осмисленні, оцінюванні небезпеки та в обмеженні спілкування з тими, хто схильний до панічних атак.

Однозначно, пандемія - це зло. Але боротьба зі злом для застереження людства від нових загроз може обернутися і добром.

Звісно, це зовсім не означає, що ми повинні сприймати зло без супротиву. Бо в такому разі ми самі стаємо спільником зла.

Пандемія - це нам наука на майбутнє.

Так, засадниче слово в цьому супротиві - наука . Саме вона, спираючись на цифрові обчислення, комп’ютерні моделі, здатна швидко розкодувати та подолати не лише геном коронавірусу, але й інші, набагато агресивніші та небезпечніші явища.

Діджиталізація медицини (нейромедицина) на основі точних обчислень здатна своєчасно забезпечити точкове виділення інфікованих хворих, посилити контроль за їхнім пересуванням. Таким чином, завдяки камерам спостереження, геолокації переміщення, телемедецини, яка інтегрована зі штучним інтелектом (як бачимо, лікарі часто- густо постають носіями коронавірусу) можемо скасувати тотальну самоізоляцію населення- основну причину їхнього різкого економічного збіднення, замінивши її локальною. Одночасно буде підвищено рівень безпеки лікарів і рівень їх лікарської допомоги.

Загалом же коронавірус вимагає і нових попереджень проти нових подібних лих.

Не в раї, а в пеклі може опинитися людство, якщо не змінить спрямованість і тенденції технологічного прогресу. Взяти хоча б екологію. Ми буквально «поїдаємо» свою планету. Вимирання видів відбувається зі швидкістю щезання 50 видів у день. Лісове покриття Землі за рік зменшується на 17 мільйонів гектарів. Щосекунди ми з’їдаємо шматок лісу розміром із футбольне поле. Це особливо стосується України, через безкарну жадобу грабіжників лісів Карпат і Полісся. 19 мільйонів дерев щодоби зникають у ненаситній утробі людства. В океанах утворилися величезні завали сміття. Посилюється дефіцит прісної води. Щодоби ми спалюємо 15 мільйонів тон нафти (невідтворюваного ресурсу). Ми виловили й безповоротно використали 70% усіх видів промислових риб, багато з яких перебувають на межі вимирання. Четверта частина всіх видів птахів уже доведена до вимирання.

Пандемія сфокусовала виклик людству, показавши, що захист життя та здоров’я людей вимагає глобального світового, вселюдського підходу, а не лише обов’язкового державного.
Людство повинно спромогтися об’єднатися на основі збереження природи – фактично його просторового тіла. Інакше, людство зазнає ще більших катастроф, якщо потуратиме об’єднанню агресивних сил переважно на основі насилля із їм подібними силами, під загарбницькими гаслами: «Задушимо Україну газом», «Нас там нема», але: «Крим наш», тощо, що може привести до ще більших катастроф на планеті.

Пандемія COVID 19 саме про це попереджає! Попереджені – сильніші!

З повагою -

Василь Кушерець,

голова правління Товариства «Знання» України,

президент Університету сучасних знань,

член-кореспондент НАПН України,

доктор філософських наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України.

16 травня 2020 року.