Уважно вислухавши виступи учасників Парламентських слухань з питань оздоровлення та відпочинку дітей і молоді я досі залишаюсь під враженням від виступу Василя Кременя.
Порушенні під час слухання назрілі проблеми в цій галузі водночас вирішити неможливо, але озирнутись на минулі роки незалежності України і знайти шлях до відродження змістовного і корисного для здоров'я відпочинку дітей вже давно пора. Я сам майже кожні літні канікули під час навчання у школі проводив у піонерських та оздоровчих таборах.
Пам'ятаю, що вартість 21-денного відпочинку складали тоді сміхотворні, в порівнянні із сьогоднішніми, суми. Проте, не це головне, а те, що мої однолітки в оздоровчих таборах були під постійним педагогічним впливом вихователів, доглянутими і нагодованими. Не вдаючись у деталі, дуже важливим табірним «фактором» було набуття навичок поведінки в колективі, вироблення життєвого досвіду самоствердження і самореалізації в шкільному віці, певне фізичне загартування та інше.
Як колишній діректор Кіровоградської обласної станції юних техніків я щороку сам організував роботу Обласного профільного табору «Юний технік».
На Кіровоградщині в 70-80 роки стабільно оздоровлювалися щорічно 60 і більше процентів школярів. Сьогодні, згадуючи набутий досвід, залишається тільки мріяти хоч би про часткове відродження мережі дитячих профільних відомчих, освітянських і профспілкових таборів. Прикро констатувати, що не тільки колишні оздоровчі табори, навчально-виховні заклади і їх споруди продовжують бути об'єктами для приватизації в прямому або замаскованому вигляді.
Особисто мені дуже приємно усвідомлювати, що міністр освіти і науки Д. Табачник започаткував в державі рух по поверненню приміщень дитячих садків. Хотілося б, щоб такі дії були і в напрямку інших освітянських приміщень. Для прикладу, на Кіровоградщині господарським способом за кошти капітального ремонту шкіл області було зведено приміщення магазину навчальних посібників, яке з щедрої державницької руки Кіровоградської облдержадміністрації передано безкоштовно під релігійну споруду - монастир. Внаслідок цього вся система освіти області сьогодні позбулася шляхів оновлення навчально-наочними посібниками, яких ще до початку «Болонського процесу» необхідно було мати згідно з діючим тоді переліком обов'язкового уточнення для шкіл і дитячих садків понад 10 тисяч.
Паралельно в Україні зруйновано систему поновлення наочності кабінетів фізики, біології, хімії, шкільних майстерень, тощо. На моє глибоке переконання, відсутність достатньої наочності на уроках та заняттях в дитячих садках є однією з причин зниження інтересу учнів до знань, недопустимо скорочення рівня політехнізації освіти. В таких же спосіб зруйновано і розтягнуто матеріально-технічну базу профтехучилищ, а мережа їх скоротилася до критичних розмірів, що стало причиною гострої нестачі висококваліфікованих робітників для промисловості і сільського господарства.
Безжалісне становлення до надбань української системи позашкільної освіти можна спостерігати і сьогодні. За останні 15 років, наприклад, двічі виселяли із власних освітянських приміщень станцію юних техніків у м. Кіровограді. В першому випадку приміщення передали під «Беркут», в другому - під «ОБОП» обласного управління внутрішніх справ.
Сьогодні йдуть інтенсивні пошуки, як знову під виглядом «Оптимізації» мережі забрати в черговий раз приміщення обласного центру технічної творчості. Відверту зацікавленість його приміщенням проявляє міська влада. Для нас є повчальним досвідом відстоювання інтересів громад, по недопущенню руйнування корисних і необхідних суспільству установ і громадських споруд, як це було із спорудами Товариства «Знання» України в м. Києві.
Дуже хотілося б, щоб такий досвід було узагальнено і поширено на усі первинні організації товариства «Знання». І щоб вимога „Повернемо дітям все, що забрано" стала реальністю.
Принагідне хочу підкреслити, що захоплення, перепрофілювання та інші маніпуляції із освітянським майном і спорудами в Україні успішно продовжуються, незважаючи на наявність численних постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів і їх структур про недопустимість перепрофілювання і приватизації освітянських споруд.
Яковенко Валерій Семенович,
доцент кафедри економіки КІРУЕ, заступник голови правління Кіровоградської обласної організація Товариства «Знання» України, заступник начальника Кіровоградського обласного управління освіти в 1977- 1995рр.
