У період сучасної війни діяльність нашої організації перейшла у режим онлайну. Ми намагалися комунікувати з усіма членами нашої організації і постійно спілкувалися . Але протягом п"яти тижнів ми не могли зв"язатися з жодним членом сім'ї нашої співробітниці. І лише вчора, нарешті, нам вдалося вийти на звязок з ними.
Виявилось, що ця сім"я фактично була у полоні рашистських орків у своєму рідному селі?! Уже на другий день, після їх евакуації з Києва, в їхнє село вдерлася орда загарбників. Почалося з того, що розстріляли їхнього родича, який виїзджав з двору на старенькому "жигулі." Це здійснювалось лише для тиску і пригнічення мешканців через страх. У той же день загарбники вдерлися в їхню хату. Троє до зубів озброєних орків, вистроїли їх в одну лінію (батько, мати, донька, двоє внучок, сестра чоловіка доньки та її нареченого - громадянина Турції) точно так, як показували у фільмах про гітлерівців. Під дулами забирали все, що мало цінність, особливо електроніку. , Шастали по всіх кутках, будинку, клуні та льоху. І так повторювалось кілька разів за період їхньої окупації.
Головне, що вражає - це стійкість наших героїв. Вони організували постійне спостереження за рухом ворога, зовнішнє чергування, особливо, коли була артилерійська перестрілка, що дозволяло здійснювати певні маневри для захисту не лише своєї сім"ї, а й сусідів. Організували систему колективної взаємності у стосунках. Так, як не працювали магазини в селі, жителі згуртувалися і ділилися продуктами, які були в наявності у кожній хаті, організовували їх постачанням немічним, збирали і ділилися інформацією щодо ситуації в селі, розробляли спільні дії для безпеки, створили психологічну та матеріальну підтримку тощо.
Був і подвиг: кілька сільських підлітків украли у рашистів наповнений боєприпасами військовий автомобіль "Урал" і відігнали його в болотисту місцевість. Прийшли і говорять:"Дядя Коля, ми недалеко від вас загнали автомобіль із снарядами!" У відповідь: "Та нехай тут стоїть, але додому снаряди не беріть і нікому про це не говоріть." Так нашим військовим дістався і автомобіль і боєприпаси.
Протилежна картина з поведінкою орків. Пяні на танках із постійними вистрілами крутились селом , повністю знищили його центр. Грабували все, що бачили: електронні прилади, пральні машини, мікрохвильові печі, інструменти, одяг, мотоцикли, велосипеди і навіть дитячі... Все це завантажували в автомобіль, танки та іншу бронетехніку. А як тільки наші бійці наблизились, тікали так, що не підібрали навіть своїх ранених...Але недалеко, бо їхня дорога веде лише в один бік. І вони знали, що їх послав, як скотину на бойню, убивця та мясник, так назвав Байден Путіна, але вони настільки були німими і безвольними, шо навіть не "мукали", коли їх заганяли в пастку .
Голова правління Товариства «Знання» України, президент Університету сучасних знань,
член-кореспондент НАПН України,доктор філософських наук, професор В.І. Кушерець
