Біланюк Олекса-Мирон - народився 15 грудня 1926 в с. Сянічок на Лемківщині, нині Польща) у родині професора фізичної географії.
У 1947–1951 рр. студіював інженерію в Католицькому університеті в Лювені (Бельгія). Там вивчав механіку у видатного професора та священика Жоржа Леметра (G. Lemaitre, 1894–1966).
Для продовження студій вступив до Мічиганського університету (в Анн Арбор), де протягом 1952–1957 рр. отримав і ступінь магістра гуманістики (з математики), і окремо природознавства (з фізики) та захистив докторську дисертацію в сфері експериментальної ядерної фізики.

Роки стажування відбув у Рочестерському університеті (1958–1961). Тут і розпочав педагогічну роботу: викладав курс загальної теорії відносності (General Relativity).

У Рочестері познайомився з теоретиком Сударшаном, і разом вони висунули і активно популяризували новаторську концепцію так званих тахіонів – елементарних частинок, що мають імаґінарну масу і можуть рухатися швидше за світло, чим започаткували галузь теоретичної фізики. У Національній ядерній лабораторії у Фраскаті (Італія) брав участь у дослідженні ядерних реакцій, спричинених моноенергетичними фотонами. В Інституті ядерних досліджень у Києві дослідив роль альфа-частинок у структурі ядер.
Ставши емеритарним професором, присвятив багато часу не тільки продовженню теоретичних досліджень, але й популяризації фізики. В Україні видано авторську монографію та надруковано ряд статей вченого у журналі для молоді «Світ фізики». Його обрано в закордонні члени Національної академії наук України (НАНУ), а від 1998 він є президентом Української вільної академії наук (УВАН), а також довголітнім співпрацівником «Енциклопедії українознавства».
Власне, для української наукової спільноти Біланюк особисто зробив надзвичайно багато як один з керівників Наукового товариства імені Шевченка в США, як Президент Українського Вільного Університету в 1997–2005 рр., як академік НАНУ з 1992 р.
Відомий вчений і мислитель, створив нове бачення того, як влаштований космос, дав ключ до його розуміння. Він рішуче заявив у своїх роботах, що швидкість світла не є константою. Пізніше це було підтверджено вченими лабораторії «Сern» Женева (Швейцарія), які довели, що швидшими за світло виявилися нейтрино. Це означає, що опромінення світла є не наслідком життя, а його першопричиною. Українські вчені Микола Руденко (день народження якого 19 грудня) та Михайло Дупліщев також розвивали цю ідею у своїх наукових розвідках і в розумінні філософії Всесвіту.

Шендеровський Василь Андрійович,

доктор фізико-математичних наук,

професор, віце-президент

Українського фізичного товариства

та дійсний член Наукового товариства Шевченка;

Кушерець Василь Іванович,

доктор філософських наук,

професор, заслужений діяч науки

і техніки України,

голова правління Товариства «Знання» України