Данилевський Олександр Якович (10.12.1838, м. Харків – 08.06.1923) – основоположник біохімії як науки, член-кореспондент Петербурзької АН, професор Харківського університету та Військово-медичної академії (м. Санкт-Петербург).

Народився в сім'ї ремісника; старший брат відомого вченого-фізіолога В. Я. Данилевського.

Закінчив медичний факультет Харківського університету (1860). З 1863 по 1871 р. – професор Казанського університету. У 1872 – 1875 рр. працював у Воронежі, Харкові, Санкт-Петербурзі (викладав у вищих навчальних закладах), потім – у Німеччині та Швейцарії. З 1885 р. – професор Харківського університету, а з 1906 по 1910 р. – Військово-медичної академії в Санкт-Петербурзі.

Крім педагогічної діяльності, О. Данилевський постійно займався науковими розвідками. Основні його праці присвячено ферментам, хімії білків і питанням харчування. Так, вчений ще у 1886 р. експериментально дослідив можливість синтезу білковоподібних речовин із пептинів за участю ферментів, довів наявність у клітинах агентів, які стимулюють дію ферментів, а згодом (у 1901) й навів докази вмісту в тканинах т. зв. Антиферментів – антипепсину і антитрепсину. Багато уваги він приділяв вивченню білків м'язової та мозкової тканин і на підставі своїх досліджень запропонував оригінальну теорію будови білкової молекули, «теорію елементарних рядів». Ініціював і разом із братом В. Данилевським у 1888 р. організував видання першого спеціального журналу з питань фізіології – «Физиологический сборник».

Шендеровський Василь Андрійович,

доктор фізико-математичних наук,

професор, віце-президент

Українського фізичного товариства

та дійсний член Наукового товариства Шевченка;

Кушерець Василь Іванович,

доктор філософських наук,

професор, заслужений діяч науки

і техніки України,

голова правління Товариства «Знання» України