15 травня 1845 народився Ілля Ілліч Мечников – ембріолог, бактеріолог і імунолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицині, 1908 р. спільно з Паулем Ерліхом.
Російський мікробіолог і патолог, удостоєний в 1908 Нобелівської премії з фізіології і медицини (спільно з П. Ерліхом) за дослідження природи імунітету. (читати детальніше)
Народився 15 травня 1845 року в с. Іванівка поблизу Харкова. У 1864 році закінчив Харківський університет, спеціалізувався в університетах Гессена, Геттінгена і Мюнхена, вивчав ембріології в Італії. У 1868 році захистив докторську дисертацію в Петербурзькому університеті.
У 1870-1882 роках був професором зоології Новоросійського університету в Одесі, успішно поєднуючи викладацьку діяльність з науковою роботою.
Вийшовши у відставку, на знак протесту проти реакційної політики в галузі освіти, що здійснюється царським урядом і правою професурою, організував в Одесі приватну лабораторію, потім (1886, спільно з М. Ф. Гамалея) першу російську бактеріологічну станцію для боротьби з інфекційними захворюваннями.
У 1887 році переїхав до Парижа, а в 1888 році прийняв пропозицію Луї Пастера очолити лабораторію в його інституті. З 1905 року – заступник директора цього інституту. Залишаючись до кінця життя в Парижі, Мечников постійно підтримував зв'язок з Росією, і в нього спеціалізувалися і працювали багато російських вчених, він систематично листувався з І. П. Павловим, Д. І. Менделєєвим, І. М. Сеченовим та іншими вченими.
Перші дослідження Мечникова були присвячені зоології безхребетних (губок і кишковопорожнинних), еволюційної ембріології. У 1879-1886 роках він розробив оригінальну теорію походження багатоклітинних організмів (теорію фагоцителли). У 1882 році виявив явище фагоцитозу – активного поглинання частинок і живих клітин одноклітинними організмами або особливими клітинами – фагоцитами (такими клітинами є, наприклад, деякі типи лейкоцитів). На основі теорії фагоцитозу розробив теорію фагоцитарного імунітету (1883) і порівняльної патології запалення (1892).
Мечникову належать численні роботи з мікробіології. Він займався питаннями епідеміології холери, черевного тифу, туберкульозу та інших інфекційних захворювань. У дослідах, поставлених на самому собі, довів роль холерного вібріона як збудника азіатської холери. Виконав класичні дослідження з вивчення експериментального сифілісу у мавп (спільно з Е. Ру) (1903).
Значне місце в працях Мечникова займали питання старіння. Він вважав, що старість і смерть у людини наступають передчасно, в результаті самоотруєння організму мікробними та іншими отрутами. Найбільше значення Мечников надавав в цьому відношенні кишкової флори. На основі цих уявлень Мечников запропонував ряд профілактичних та гігієнічних засобів боротьби з самоотруєнням організму (стерилізація їжі, обмеження споживання м'яса, та ін.)
Мечников особисто повторив дослідження Григорова, щоб переконатися в їх спроможності. У 1908 році, у річницю французької академії наук, опублікована його стаття «Кілька слів про кисле молоко». Досліджуючи питання старіння і зібравши дані по 36 країнам, Мечников встановив, що найбільшу кількість «столітників» – в Болгарії – 4 на 1000 чоловік. Він пов'язав це з болгарським йогуртом (у Болгарії його також називають кисіль мляко – «кисле молоко»). У своїх працях Мечников став представляти широкій громадськості корисність болгарського йогурту. Сам він до кінця життя регулярно вживав не тільки молочнокислі продукти, а й чисту культуру болгарської палички.
Кінцевою метою боротьби з передчасною старістю Мечников вважав ортобіоз – досягнення «повного і щасливого циклу життя, що закінчується спокійною природною смертю». У ряді робіт Мечниковим порушено багато загальнотеоретичних та філософських проблем. У ранніх працях, присвячених питанням дарвінізму (нарис «Питання про походження видів», 1876, і ін), Мечников висловив ряд ідей, що передбачив сучасне розуміння деяких питань еволюції. Зараховуючи себе до прихильників раціоналізму («Сорок років шукання раціонального світогляду», 1913), Мечников критикував релігійні, ідеалістичні й містичні погляди. Головну роль в людському прогресі Мечников приписував науці.
Мечников створив першу російську школу мікробіологів, імунологів та патологів; брав активну участь у створенні науково-дослідних установ, що розробляють різні форми боротьби з інфекційними захворюваннями; ряд бактеріологічних та імунологічних інститутів Росії носять ім'я Мечникова. Почесний член багатьох зарубіжних АН, наукових товариств та інститутів.
Помер у Парижі 15 липня 1916 року у віці 71 рік, після декількох інфарктів міокарда. Ілля Мечников заповів своє тіло на медичні дослідження з подальшою кремацією та похованням на території Пастерівського інституту, що й було виконано.
Шендеровський Василь Андрійович,
доктор фізико-математичних наук,
професор, віце-президент
Українського фізичного товариства
та дійсний член Наукового товариства Шевченка;
Кушерець Василь Іванович,
доктор філософських наук,
професор, заслужений діяч науки
і техніки України,
голова правління Товариства «Знання» України.
