На сторінках газети «Голос України» (№184, 26 вересня 2014 року) була опублікована стаття Вадима Пепи «З Кобзарем у серці», в якій автор розповідає про книгу Василя Кушерця «Завжди сучасний Тарас Шевченко в просторі та часі». Для читачів нашого сайту розміщуємо текст статті повністю. З оригіналом статті можна ознайомитися тут: http://www.golos.com.ua
І таїни генної пам'яті. Таїни душі, яка успадковує досвід буття українського етносу протягом тисячоліть на справіку своїй рідній землі, ні від кого не віднятій, не загарбаній. Таїни таланту, який сяє в сузір'ї найяскравіших геніїв людства. Саме це розкривається в фундаментальній праці «Завжди сучасний Тарас Шевченко в просторі та часі». Василь Кушерець, доктор філологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, голова правління Товариства «Знання», приурочив об'ємне, на 360 сторінок, видання до 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря.
У передньому «Слові про книгу» президент Національної академії педагогічних наук Василь Кремень наголошує: «Авторові вдалося віднайти в Шевченка нові грані таланту — поета-пророка, огранити багато філософських смислів, які не втратили актуальності й через століття. Детально обґрунтовуючи свої висновки, автор переконливо й уміло поєднує Шевченкове пророцтво з нинішнім станом українського суспільства, сучасними його проблемами...»
З формального боку цікавим є те, що перед основним викладом подано як епіграфи висловлювання видатних осо-бистостей — українських і зарубіжних — про поета, ім'я котрого святе на його Батьківщині й ушановане в усьому світі. «Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури».
За резолюцією Сенату й Палати представників конгресу Сполучених Штатів Америки 27 червня 1964 року у Вашингтоні відбулося урочисте відкриття пам'ятника Т. Шевченку. До участі в знаменній події долучилися чотири президенти США: Г. Трумен, Д. Ейзенхауер, Дж. Кеннеді й Л. Джонсон. Понад те, «до складу почесного Комітету в справі спорудження пам'ятника Шевченкові увійшло 85 сенаторів і конгресменів, понад сто губернаторів, мерів міст та інших відомих американців, зокрема й майбутній президент США Р. Рейган, який у 60-х роках минулого століття був відомим актором Голівуду...
Узяли участь тепер відомі і в Україні видатні голівудські актори Джек Пеленс (Володимир Палагнюк) та Майк Мазуркі (Михайло Мазуркевич). Перший із них після виступу українською мовою прочитав в англійському перекладі... «Мені однаково, чи буду...»
Яскраві факти й глибокого змісту рядки з книжки нехай би лунали в бібліотеках, школах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах та упевняли, що український народ — на чільному місці у колі творців цивілізації. Т. Шевченко, як і Г. Сковорода, І. Франко, Леся Українка — виразники світлих мрій і надій мільйонів трударів, достойних гідного життя.
Пам'ятники українському Пророку височіють на всіх, якщо не рахувати Антарктиди, континентах земної кулі: їх найбільше у світі — 1384. До них приходять з квітами, їм вклоняються і їх ушановують люди різних рас і національностей. «Тарас Шевченко — один з найбільш безкомпромісних й унікальних голосів у сучасній європейській культурі, і цей голос стає дедалі почутішим і впізнаванішим...» — так заявлено на сайті знаменитого Кембриджського університету. Відомий славіст, референт Нобелівського інституту Шведської академії наук Альфред Єнсен зазначає: «В історії всесвітньої літератури мало таких прикладів, щоб 26-літній поет виступив з такими зрілими творами перед народом; в історії світової літератури він поставив собі пам'ятник, міцніший від бронзи».
Твори Т. Шевченка перекладено понад 150 мовами. У «Кобзарі» китайською — 80 поезій. У багатомовній Індії «Заповіт» доступний читачам 22 наріччями.
В. Кушерець зазначає, що до Шевченка література була елітарною:
— Така панівна література розминалася з великими масивами, обходила їх, глушила віковічні нарікання «низів», ідеологічно ще більше пригноблювала «пригноблених», «рабів», обслуговуючи імперію, федерації та інші абстрактні й бездушні соціально-історичні структури, які протистоять не тільки людській особистості, а й окремим націям...
А сам Шевченко став не лише національним, а й загальнолюдським символом, оскільки вселюдське і національно-українське у нього виступають у тісній сув'язі.
І тільки в одній-єдиній країні об'являються відщепенці, які ганьблять всесвітньо визнаного генія. Болючі слова з епіграфа лауреата Шевченківської премії Б. Олійника: «Коли в незалежній, суверенній, правовій, демократичній державі — соборній Україні — раптом починається обстріл таких величин, як Шевченко, то давайте задумаємося, звідки це і чому саме поціляють у святині, себто на ті петри, на ті наріжні камені, на яких стоїть наша віра, наша нація, наші морально-етичні принципи».
Мати б такий голос, щоб достукатися до мільйонів сердець. Братове українці! Прокидаймося! Прозріваймо! Від-різняймо і відділяймо істину від словоблуддя. Відкидаймо підступну зловорожість. Усупереч загрозливим напастям ставаймо «синами сонця правди», як заповідав наш Великий Пророк і Учитель Тарас Шевченко.
Вадим ПЕПА,
письменник.
