Іоаникій Малиновський (16.11.1868 – 12.01.1932).

Народився в Острозі Волинської губеернії в сім’ї ремісника. Освіту здобув у місцевій парафіяльній школі. Навчався в Острозькій прогімназії, після закінчення чотирьох класів якої продовжив навчання в Київській колегії Павла Галагана. Після закінчення історико-філологічного факультету Київського Імператорського університету Святого Володимира працює домашнім учителем у сім’ях поміщиків Полтавської губернії. У 1895-1908 роках – професорський стипендіат Київського університету. Склавши магістерський іспит, відгукнувся на пропозицію зайняти посаду екстраординарного професора на щойно відкритому юридичному факультеті Томського університету, де підготував, а в 1904 році захистив у Київському університеті магістерську дисертацію, в 1912 року - докторську дисертацію у Харківському університеті. Роботи присвячені Боярській думі давньої Русі та Раді Великого князівства Литовського. У Томську прожив 15 років. 

У 1911 році професора було звільнено з пасади у Томському університеті через політичну неблагонадійність. Він оприлюднив дослідження «Кровавая месть и смертные казни», яке не сподобалося тодішній владі. Почалися роки поневіряння в різних місцях – Ярославському університеті, університеті у Варшаві, Донському університеті (Ростові-на-Дону). За співпрацю з денікінським урядом, приналежністю до партії Народної свободи, публікацію антибільшовицьких статей та брошур вченого на підставі доносів 1920 року арештовує Донська НК («надзвичайна комісія»).
Арешт і засудження вченого набули широкого розголосу, на його захист стали знані в Росії громадські і політичні діячі. У 1924 році професор вийшов на волю. У квітні 1925 року його обрали академіком Всеукраїнської академії наук. Він переїхав до Києва і поринув у роботу академії, став головою комісії з вивчення звичаєвого права, був дійсним членом археологічної комісії ВУАН, Історичного товариства Нестора Літописця, головою товариства правників при ВУАН. Йому належить монографія «Стародавній державний лад східних слов’ян та його пізніші зміни. Нариси з історії права», праця «Огляд архівних матеріалів з історії західноруського та українського права, що зберігаються в Древнехранилищі в Москві» та ін.
Помер І.О. Малиновський 12 січня 1932 року, похований на Байковому кладовищі.
(за мат. книги: Шендеровський Василь. Нехай не гасне світ науки. Книга четверта.- К.: Видавничий дім «Простір».- 2017. С.95 – 101, скорочений виклад).