Олександр Пучківський – оториноларинголог, педагог, доктор медичних наук, професор.

Народився 18 червня 1881 року в селі Красне, біля Батурина.

Закінчивши гімназію 1900 року в місті Орлі, вступив до Військово-медичної академії в Петербурзі, яку закінчив 1905 року з відзнакою. Спочатку працював лікарем у Московському генеральному військовому шпиталі, потім у шпиталях Харбіна, Смоленська. 1911 року його як ад’юнкта на два роки відрядили до Військо-медичної академії. 1913 року захистив дисертаційну роботу. 1917 року опинився в Одесі, де став професором медицини, створив першу в Україні клініку отоларингології. 1920 року його обирають деканом медичного факультету Новоросійського університету. 1921 року вченого запрошують до Київського медичного інституту, де вперше включено отоларингологію до програми навчання як обов’язковий предмет. 1926 року з великими труднощами організував першу в Києві самостійну клініку отоларингології. Невдовзі Пучківського обрали головою Всеукраїнського комітету з вивчення і боротьби зі склеромою верхніх дихальних шляхів. 1926 року видав першу українську монографію про склерому. Написав перший український підручник з отоларингології «Хвороби вуха, носа і горлянки». 1936 року урочисто відзначили 30-літній ювілей лікарської, наукової і педагогічної праці вченого та 15-річчя кафедри отоларингології Київського медичного інституту.

12 листопада 1937 року його арештували. І вже 6 грудня Олександра Пучківсьекого засуджено до розстрілу. Вирок виконано 14 грудня 1937 року в Києві.

Реабілітований 1957 року.