РЕЦЕНЗІЯ
на книгу «Через терни – до України»
(автори В.І. Кушерець, В.Ф. Василашко,
Київ: «Знання України», 2012 р.)
Історія українського народу завжди хвилювала серця українців, адже чимало труднощів випало на їхню долю. Багато болю довелося витримати, багато такого, чого й ворогу не побажаєш. Проте наші люди мужньо долали усі перешкоди, які траплялися на шляху до щастя та добробуту.
Саме про тяжку долю українців описують Василь Кушерець, доктор філософських наук, професор, голова правління Товариства «Знання України», та Василь Василашко, поет, лауреат літературної премії ім. Лесі Українки, заслужений журналіст України, учений секретар правління Товариства, у науково-популярній книзі «Через терни – до України» (ТОВ «Видавництво "Знання України"», Київ, 2012 р.).
Книга присвячується «українським родинам, які пережили трагедію Голодомору 1932 – 1933 років, репресії 1937 року, вийшли переможцями з Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років, вибороли і розбудовують свою незалежну державу». Вона є глибоко патріотичною і розкриває страждання та «закриту» історію українського народу, використовуючи історичні та документальні факти. Науково-публіцистичне дослідження про невідомі раніше сторінки репресій 1937 року написане на основі Державного архіву СБУ і розраховане на різні верстви населення.
Тема актуальна для нашого часу, оскільки дуже часто її порушують, але не розкривають до кінця через нестачу відповідей на безліч питань. Враховуючи фактичну структуру книги, в ній ми можемо знайти відповіді, не вагаючись, чи правдиві вони. Робота має високий науковий рівень і заслуговує на схвалення. Якщо підручники з історії не дуже приваблюють молодь, то добре оформлена книга «Через терни – до України» обов'язково зацікавить молодих людей. Крім цікаво описаного матеріалу, в ній є багато фотографій, які знайомлять читача з багатьма цікавими особистостями, здебільшого, родичами Василя Івановича, який показав свій рід як приклад та зумів розповісти про нього так, що чимало людей з певним досвідом побачили в ньому щось і від своїх родів. Змога такого порівняння, зазвичай, зацікавлює людину. Адже кожному цікаво стає тоді, коли історія може бути про нього самого чи ж про рідних або знайомих. Це вигідно додає книзі популярності, що досить важливо.
У плані побажань можна зауважити, що в книзі зустрічаються українські слова, які на даний час дуже рідко вживаються, тому не всі читачі можуть зрозуміти їх значення. Було б доцільно створити наприкінці книги короткий тлумачний словник, у який увійшли б певні слова з цієї книги. Також, гадаю, не завадила б коротка передмова, в якій би була висвітлена основна думка, яку автори хотіли б донести до читача. Передмову могли б написати автори власноруч, або, принаймні, один з них – залежно від їх бажання. У взв"язку з цим, а головне актуальністю пролематики, яку, я сподіваюся, автори вивчають і далі, доцільно перевидати книжку, щоб її можна було не тільки читати в бібліотеці, але й придбати у книгарнях.
Похвали заслуговує структура книги, її оформлення і, звичайно, побудова тексту. Речення лаконічні, легкі для розуміння. Текст не обтяжує читача дуже складними реченнями, що, знову ж таки, дуже вигідно при розповсюдженні книги.
В цілому, робота пророблена не даремно! Книга цікава та пізнавальна. Позитивно впливає на загальний розвиток читачів і не нав'язливо знайомить з історією нашої держави, відкриваючи ті дані, які до цього часу були приховані від громадян.
Людмила Матвієнко, студентка 1 курсу спеціальності «Видавнича справа та редагування» коледжу Київського вищого навчального закладу «Університет сучасних знань»
15 травня 2013 р.
