Університет сучасних знань ВГО Товариства «Знання» України засновано 31 січня 2002 року. Це для нас знаменна дата! Відзначаючи 20-річчя Університету, ми з вдячністю підкреслюємо, що ідея створення його належить першому президенту сучасного Товариства, видатному українському філософу Володимиру Шинкаруку, а назву Університет сучасних знань запропонував наступний президент Товариства, президент НАПН України, академік НАН України Василь Кремень, за що ми їм обом вельми вдячні.
Ідея університету в системі української просвітницької організації завжди була актуальна й мала свою історію, яка свідчить про великий досвід освітньої, науково-інформаційної, культурно-масової діяльності. На базі Товариства були створені й успішно діяли Будинки науково-технічного просвітництва, планетарії, видавництва, періодичні видання, народні університети як громадські навчальні заклади і які називали ще університетом мільйонів.
Життя породило розмаїтість форм і методів зв’язку науки з широкими масами народу. Тож система народних університетів, яка діяла на громадських засадах з великим активом викладачів, провідних учених, спеціалістів промисловості, сільського господарства, новаторів виробництва, вчителів, лікарів, митців, державних і господарських працівників, перетворилася на свого роду «індустрію» поширення знань.
Регулярно по всій Україні створювалися лекторії, організовувалися і сформовувалися навчальні центри, проводилися курси підвищення кваліфікації спеціалістів різних галузей, з обміном передовим досвідом роботи працівників різних професій. На ті часи це була організація, яка по факту забезпечувала освіту дорослих.
Нове, ХХІ століття, на відміну від традиційної освітньої моделі, що будувалася на пріоритеті минулого знання і відтворення інформації, вимагало всебічного розвитку людської особливості як основної цінності суспільства.
Ця цінність зростає з віком людини, паралельно зростанню її інтелекту та досвіду, які набуваються через навчання протягом життя. Довгий час лідером у цій послузі в Україні є Товариство «Знання» України.
Університет сучасних знань був створений на базі Всеукраїнської громадської організації (ВГО) Товариство «Знання» України як додаткова сила подальшого його розвитку та посилення просвітницької діяльності, освіти і навчання впродовж життя.
Передбачалося, що УСЗ посилить масову освіту, здатну надати значний потенціал системі освітніх послуг, придатних не лише задля усвідомлення реальності буття, а й спонукання громадян до дій.
Завдяки УСЗ Товариство відновлювало інфраструктуру Товариства «Знання» як Всеукраїнської громадської організації, яка зазнала суттєвих економічних і соціальних змін, рейдерських атак, фінансових проблем тощо. Було створено мережу підрозділів (філій) УСЗ у 18 регіонах України (включаючи і ті, які знаходяться на окупованій території), які посилили ресурси Товариства «Знання».
На основі їх були відновлені філіали госпрозрахункових центрів, Товариства, таких, як «Українознавство», «НЕТ» (наука, економіка, техніка), «Політичний менеджмент», «Виставки. Ярмарки. Презентації», «Інформаційні технології», «Знання-Круїз», «Центр продуктивності та розвитку», «Суспільство. Держава. Право», а керівники філій УСЗ стали активними учасниками розвитку місцевих осередків Товариства «Знання» України.
Здобута практика, досвід реалізації навчальних програм довели, що за умов дозавантаження структур УСЗ, які були органічно «вжиті» у Товариство «Знання» України, застосування нових практик та їх можливостей, університет посилив можливості реконструювати та розширити свою діяльність у сфері освіти на тлі запитів на нові спеціальності, прискореного смартнавчання та перекваліфікування дорослих. Нині це актуальна проблема для всіх країн адже кількість дорослих, які навчаються, за даними світової статистики, перевершує сумарну кількість дітей і молоді, охоплених освітніми інституціями.
В епоху швидких змін все більше помітне місце займає політика післядипломної освіти – організоване і систематичне здійснення навчання дипломованих працівників для «осучаснення» їх професійних знань, ознайомлення з новими вимогами, які є наслідком розвитку соціально-економічної сфери, науки, культури, техніки тощо.
В Україні більшість університетів, особливо приватних, не можуть ще претендувати на меценатське фінансування. Вони змушені збільшувати кількість студентів, оскільки це єдиний дійовий спосіб конкурувати з іншими суспільними проектами, які претендують на приватне чи державне фінансування. На жаль, їх замало і для більшості приватних (недержавних) університетів вони не доступні, хоч вони своєю економічною діяльністю суттєво заповнюють державний бюджет.
Основними меценатами можуть бути роботодавці, поскільки вони мають нагальну потребу компетентної, ресурсної команди спеціалістів в умовах конкуренції.
Бізнесові структури готові до спільної діяльності з навчальними закладами, які пропонують програми на кшталт управління напрямів знаннями з різних спеціальностей. Адже люди часто не знають, чого вони не знають. Саме поділ спільної когнітивної праці вирішує цю проблему.
Тим часом, світ іде до того, що через 10 років 50% людей будуть працювати на себе. Тобто кожний із цієї групи буде своїм власним керівником. Із них 45%, як показують соціологічні прогнози, мотивовані на перманентні посилення своїх знань і компетенцій. Адже з кожним роком посилюється складність світу, що іноді перевершує нашу здатність впоратися з проблемами.
Важливо сформувати стратегію розвитку мережі навчальних та консультативних осередків, здатних забезпечити когнітивний та технологічний запит дорослих. Саме вони формують гуртовий розум, який виходить за межі того, на що здатна кожна окрема особа.
Товариство «Знання» України має успішну історію створення і діяльності когнітивних структур, які здійснюють значну просвітницьку діяльність заради сучасного розуміння реальності.
Але ж ми пережили уже кілька криз і на досвіді переконалися, що вихід із кризи – це усвідомлений вибір ключових спеціалістів, на основі розуміння ситуації та алгоритмів її подолання. Йдеться про високоосвітніх знавців, з масштабним креативним мисленням, мотивованих на самоутвердження та результат у своїй діяльності.
Вони беруть початок із студентів та викладачів нового типу, заряджених на піднесення рівня знань упродовж свого життя, здатних ставитись до життя відповідально зі збалансованим «баченням» прав та обов’язків як громадянина, розуміти суспільство, його культуру, устрій, зосереджених на успіх у ринкових умовах, без надмірного зовнішнього, але зі стрижневим внутрішнім контролем.
Це наші нинішні й майбутні інтелектуальні та духовні лідери, які завжди на вістрі позитивних змін, провайдери знання, здатні трансформувати його в потенційну енергію діяння, розвитку і творення. Такі знання – ключ для виходу із кризи.
Загальна тенденція навчання через усе життя радикально змінює і ринок праці, який уже вносить корективи в запит на вищу освіту: проявляється тенденція заміни навчання в класичних університетах заради швидких і сучасних альтернатив.
Різко піднявся попит (фактично бум) на швидке навчання.
З’явилася купа платформ, тренінгів, WEB – квестів, інфографіки, освіта через Інтернет з освітніми платними курсами та лекціями тощо.
Цей БУМ поступово перетворюється в БУНТ проти академічного, фундаментального знання.
Під впливом вимог соціальної необхідності Університет сучасних знань все активніше виходить на ринок швидко змінної інформації, де істинність знання зміщується в бік актуальності та доцільності. В таких умовах важливо в закладах освіти звільнятись від застарілих архаїзмів, оскільки знання, які він акумулює, можуть стати не актуальними одразу ж після випуску студента.
Загалом освіта уже не обмежується часом і простором, а її традиційні рамки поступово стираються. Навчатись доведеться все життя і все це радикально змінить класичну освіту.
Із старінням населення відбувається зростання числа людей від 50 років і більше, які володіють достатнім інтелектуальним потенціалом, для їх перепідготовки та підвищення кваліфікації.
Але в даний час багато з них відчувають невпевненість на ринку праці через те, що нема відповідних та достатніх пропозицій і проектів від освітніх, науково-просвітницьких організацій та роботодавців, для розуміння ситуації і корекції власної життєвої траєкторії.
Багато з них прагнуть отримати навички фахівця з програмування, проектування, обслуговування нової техніки і технології, новітніх знань у рамках обраної професії, також зацікавленні у формуванні індивідуальної освітньої траєкторії з критичним мисленням, мультифункціональної, міжгалузевої комунікації тощо.
Збільшується запит на дотюнінгування їхніх знань та навичок швидким СМАРТ-навчанням, як це здійснювалося і здійснюється Товариством «Знання» України, звичайно, на іншому змістовному рівні, але з можливістю масового доступу до потрібних корисних знань.
Орієнтуючись на ці умови та вимоги, Університет сучасних знань проводить освітні заходи з фокусуванням на науковість. Серед них – наукові конференції, «нобелівські розмови», лекторії, шоу з освітнім підтекстом, інтерактивні виставки, інтелектуальні дозвілля тощо.
Нині будь-який університет, який виробляє і поширює знання уже сам по собі є суспільною цінністю, адже він здійснює благо для держави і народу, хоч і не входить в число державних університетів.
Головним провайдером вищої освіти в Україні з великим розривом залишається держава: 209 державних вишів складають 74,4%. Для порівняння у Польщі та Великій Британії ситуація протилежна (38,1% та 21,8%), що в умовах ринкових відносин позитивно впливає на бюджет їхньої держави та конкурентну спроможність приватних та корпоративних ЗВО.
Сукупність недержавних ЗВО в Україні складає всього лише 18,6% від усіх ЗВО країни.
Така кількість приватних ЗВО не може бути конкурентоздатною. Їхній фінансовий стан погіршується. Так, згідно з даними, нині витрати на одного студента ЗВО складали не менше 30 тис. в рік. Через зниження рівня ВВП на одну особу в Україні видатки на одного студента постійно збільшуються. Зарплата ж викладачам та адміністративному персоналу за цей період суттєво підвищилася, хоч і залишається в Україні в рази меншою, ніж у Європі.
Приватним та корпоративним ЗВО важко конкурувати на ринку освітніх послуг ще й через те, що державні ЗВО користуються монополією на навчання тих студентів, яких фінансують фізичні особи. При цьому вони своєю діяльністю суттєво насичують бюджет країни, не користуються ним, залишаючись при цьому незахищеними від тиску надто бюрократичного контролю з боку багатьох контролюючих інстанцій.
Зокрема, УСЗ щомісячно насичує поповнює бюджет країни майже половиною коштів із фонду зарплати його співробітників та викладачів.
На жаль, державою не враховується вироблена ними значна частка досконалого знання, за рахунок якого приватні університети вкладаються в український кругообіг капіталу і транснаціональної політики.
В нашому університеті успішно заснований і діє коледж, який є самостійним освітнім закладом в його діяльності. Коледж, розширюючи знання через навчання, дедалі корегує діяльність Університету.
За двадцять років Університет сучасних знань підготував 20 тис. спеціалістів різних напрямків. Вони суттєво збагатили інтелектуальний та духовний потенціал українців, які набули якості причинності, стали ефективним суб’єктом у цьому світі.
Нині структури Університету успішно пройшли перевірку Державної служби якості освіти. За її рекомендації в Університеті змінюється система управління. Оголошується конкурс на посаду ректора Університету, який повинен подати своє бачення стратегії подальшого розвитку Університету сучасних знань, що передбачає забезпечення освітньо-професійними програмами, ефективними викладачами, створення платформ, майданчиків для організації публічних форумів, конференцій, колоквіумів, симпозіумів, проведення тренінгів, короткострокових програм, інформальної освіти загалом, колоборації зі стейкхолдерами та роботодавцями тощо.
Запрошуємо всіх бажаючих взяти участь у цьому конкурсі.
Шукаємо також інвесторів, опікунів, бізнес-піклувальників попечителів, представників дієвої спільноти, завдяки яким відбувається фінансування доброчинних внесків.
Василь Кушерець,
член-коресподент Національної академії педагогічних наук України,
доктор філософських наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України,
голова правління Товариства "Знання" України,
президент Університету сучасних знань
