"Я огрядна, тому що у моїй сім’ї всі повні, гени такі" – схожі роздуми доводиться чути досить часто. Чи правда, що повнота – справа спадковості?
Дослідження з генетики ожиріння ведуться вже багато років. Лікарі добре знають, які гени і в якій мірі відповідальні за зайву вагу. Давайте детально розглянемо поширені помилкові думки, що з цього приводу кажуть спеціалісти.
Насправді, одного-єдиного гена повноти не існує. У кожного із нас є майже 200 генів, які, за висловлюваннями спеціалістів, «асоціюються з ожирінням». Тобто, є особливості роботи цих генів (так званий поліморфізм – незначні відмінності, які не є мутацією) можуть стати однією з причин зайвої ваги. А можуть і не стати, адже дефектний ген необов’язково проявить себе.
Коли генетики обстежили людей із ожирінням, несприятлива спадковість була виявлена у 63-63 % пацієнтів. А неправильне, занадто калорійне харчування і нестача рухомої активності – у 97%! Виходить, що навіть без небезпечної спадковості людина стає повною, якщо переїдає і не рухається. Вірно також і зворотнє: які б гени людина не отримала, якщо вона не переїдає і багато рухається, зайва вага не проявиться. Фактично, кажуть генетики, єдиним способом «підправити» спадковість, генетику – змінити спосіб життя.
Насправді, потрібно знайти такий спосіб життя, який допоможе зберегти або повернути стрункість, кожній людині. Інше питання, для когось межі можливостей широкі, а хтось змушений шукати його у вузькому коридорі.
Кожен наш ген – це матриця для одного-єдиного білка (гормона, рецептора до гормона, фермента). Якщо ця матриця трохи змінена – значить, білок буде виконувати свою роботу в організмі по-іншому, наприклад, активніше чи слабше. Якщо змінений ген, що має відношення до повноти, тільки від одного з батьків, він може взагалі себе не проявляти. Якщо ж такий ген одержаний від мами і тата, більше шансів, що він про себе заявить.
Але робота генів і синтез білків все одно підкоряються законам хімії. Чи досить в організмі речовин, які активізують даний ген?. Чи є «будівельний матеріал», з якого синтезуватиметься білок? Чи є елементи, які цей процес запускають, прискорюють, підтримують? Якщо відповідь буде позитивною на всі ці питання (і багато інших, бо організм дуже складно побудований), ви будете накопичувати вагу. Чи давати гену-«потовщувачу» все, що для цього треба, також залежить від людини. Не випадково всім, хто набирає вагу, рекомендують не вживати солодкого, жирного, жареного, напівфабрикатів. І не тільки тому, що там калорії, а тому, що навіть незначна кількість цих продуктів містить масу речовин, які запускають роботу гена-«потовщувача»!
Є достовірні дані про те, що зовнішні фактори впливають на «поведінку» того чи гена. Наприклад, є ген, відповідальний за чутливість до глюкози. Якщо він пошкоджений, будь-які солодощі швидко перетворюються в жир. У цьому випадку доводиться відмовлятися від простих вуглеводів, в тому числі й фруктів, тому що при такій спадковості ці продукти підвищують ризик набрати зайву вагу. З іншого боку, відомо, що хром, ванадій і цинк беруть участь в засвоєнні глюкози. Значить, дібравши домішки з цими мінералами, можна поліпшити роботу слабкого ланцюга.
Другий варіант – гени, що відповідають за жировий обмін, за підвищення рівня різних жирів у крові. Якщо вони занадто активні, організм активно відкладає жир. Таким людям рекомендують їсти поменше тваринних жирів, більше рухатися (жири із крові швидко
згоряють при тривалому помірному рухові), їсти більше зелених та листкових овочів, бо там багато речовин, які «призводять» до чуття гени жирового обміну.
Іншими словами, навіть при генетичній схильності до зайвої ваги ми можемо не дозволити їй з’явитися.
Можливо піти науковим шляхом: здати генетичні аналізи стосовно причин ожиріння Для цього треба зробити аналіз на 10-15 маркерів( а не на один, як часом пропонують лікарі). Це дорого. Набагато дешевший – другий варіант – сісти і проаналізувати як харчувалися ваші батьки, бабуся і встановити причину зайвої ваги. Нарешті, відмовитися від жареного, солодких пиріжків та нічних перекусів.
(за матеріалами http://subscribe.ru//archive/home.health.aifzdor/201508/28080112.html, 28.08.2015)