Друк
Перегляди: 1247

Віктор Буняковський (16.12.1804 - 12.12.1889)

Народився в містечку Барі Могилівського повіту Подільської губернії (нині районний центр Вінницької області). Початкову освіту здобув у Москві. З 1820 року жив за кордоном, де служив друг його батька. Батько помер, коли синові було 5 років. Брав приватні уроки, слухав лекції у Лозанській академії, паризькій Сорбоні, французькому коледжі.

1926 року повернувся з Європи в Росію, почав викладати математику, спочатку в старших класах петербурзького Першого кадетського корпусу, пізніше – в Морській академії, Гірничому інституті, Інституті корпусу інженерів шляхів сполучень.

У травні 1828 року Буняковського обрали ад’юнктом Петербурзької академії наук, а в 1830 - академіком, отримав посаду професора математики в Інституті корпусу інженерів шляхів сполучення, де працював до 1846 року, а потім – у Санкт-Петербурзькому університеті.

В 1646 році видав монографію «Основи математичної теорії ймовірностей», у 1864 році запропонував новий метод (згодом названий його ім’ям) побудови таблиць смертності, який дає змогу адекватно визначати рівень смертності в стабільному суспільстві, намагався визначити вікову структуру населення, співвідношення чоловічого та жіночого населення. Працював над створенням «Лексикону чистої та прикладної математики». Вийшов тільки перший том. Матеріали для другого тому зберігаються вархіві Академії наук СРСР (тепер Російської академії наук).

Буняковський написав більше 40 наукових праць.

У 2004 році в Києві відбулася Міжнародна конференція пам’яті Віктора Яковича Буняковського – одного з видатних учених Х1Х століття, який народився на українській землі.

(За матеріалами книги Василя Шендеровського «Нехай не гасне світ науки». Т.4 - К.: Видавничий дім «Простір», 2017. С. 30-36).

Іван Данилюк (3.12.1931 – 5.11.1988).

«… український радянський математик, член-кореспондент АН УРСР (з 1965), член КПРС з 1972. Закінчив Львів. ун-т (1965), З 1958 працював у Сибірському відділенні АН СРСР, у 1965-74 – директор Донецького обчислювального центру АН УРСР (з 1970 – Інститут прикладної математики і механіки АН УРСР), з 1975 – зав. відділом цього ін.-ту. Основні праці стосуються рівнянь математичної фізики, теорії крайових задач і сингулярних інтегрованих рівнянь. Нагороджений орденом «Знак пошани». Це з УРЕ прот нього..

Народився в селі Рашкові Городенківського району на Івано-Франківщині. Дуже любив рідний край.

Наукова спадщина налічує близько 150 наукових праць, основні результати досліджень лягли в основу двох монографій: «Про інтегральні функціонали зі змінною областю інтегрування», «Нерегулярні граничні задачі на площині». Був талановитим педагогом. У січні 1988 року Івана Данилюка обрано академіком Академії наук УРСР.

Учений всіляко сприяв розвитку науки в Україні, зокрема в західному регіоні.

Похований у Донецьку.

(За матеріалами книги Василя Шендеровського «Нехай не гасне світ науки». Т.4 - К.: Видавничий дім «Простір», 2017. С. 61-66).

З Новим 2018 роком! Найкращі побажання всім читачам!