Друк
Перегляди: 1263

Команда хіміків зі США успішно впровадила ДНК–”прибульця” в середину живих клітин. Таким чином, вони вперше в історії зруйнували межі наявного еволюційного механізму та змусили саме життя виробляти неприродний білок.

DNKБлизько 4 мільярдів років жива матерія була дуже лаконічною. Для створення безмежної кількості білків, які відповідають за існування мільйонів видів організмів їй було достатньо лише 4 знаків. Тільки 2 пари цеглинок входять до складу ДНК – програмного коду живого. Але нещодавно вчені порушили ці правила. Вони збагатили обмежений лексикон спадкової інформації новими основами.

Хімік Флойд Ромесберг з Науково-дослідного інституту Скріппса в штаті Каліфорнія та його колеги провели захопливі експерименти над бактеріальними клітинами кишкової палички – Escherichia coli. До складу її геному вони запроторили 2 абсолютно нові типи азотистих основ. Клітини використали ці чужинні знаки для утворення неприродних амінокислот білка, здатного світитися в темряві.

Бактеріальні клітини використовували свій розширений генетичний код для створення модифікованої версії зеленого флуоресцентного білка.

Організми одноклітинної амеби, дощового черв’яка та автора цієї статті для збереження та відтворення спадкової інформації використовують 4 азотисті основи: аденін (А), тимін (Т), цитозин (С) та гуанін (G). У складі нуклеотидів вони формують між собою пари, які стають кістяком дволанцюгової молекули ДНК. Послідовність з трьох нуклеотидів кодує одну амінокислоту. Білки складаються з головних 20 амінокислот.

Нове дослідження є першим в історії, яке демонструє, що неприродні азотисті основи можуть бути використані для створення білків у живих клітинах (джерело: William B. Kiosses).