Стало вже традицією в нашій країні дні народження і перепоховання Шевченка визначати як загальнонародне свято. Драматизм теперішніх суспільно-політичних колізій трохи відтінив, ніби поставив на другий план знакові для України дні та події. Вони не були відзначені в цьому році як свято державного значення, яке у всі часи (навіть за радянських часів) вважалося консолідуючим чинником українського народу. Замість нарікань ми вирішили у Товаристві «Знання» разом з профспілками, діячами культури вшановувати Шевченка!

Тарас Шевченко – невичерпне і неосяжне явище, яке трансформувався в українське буття і в українську культуру – носій національних цінностей і вартостей, а також те джерело, творчість якого кожне покоління по-новому пізнає, сприймає своїм, пропускає через свої почуття і сприйняття світу.

У шевченківські дні, у березні-травні цього року відбулися події, ініціаторами яких виступили народний артист України Фемій Мустафаєв, Товариство «Знання» України і Федерація профспілок України.

За участю керівництва Товариства «Знання» України в зоні АТО, на територіях Донецької та Луганської областей в Шевченківські дні відбулися просвітницький і мистецько-просвітницький тури. Останній пройшов під назвою «Тарас Шевченко. Солоспіви», під час якого відбулися численні зустрічі з воїнами АТО, населенням міст і сіл, врученням бібліотечок, медичних засобів, і, звичайно, концерти за участю народного артиста України Фемій Мустафаєва, заслуженого працівника культури Анжели Ярмолюк.

Ініціатива проведення такого заходу саме на Донбасі викликана реальною потребою в піснях на слова Тараса Шевченка в Донецькому краї, зокрема, в зоні АТО, адже Шевченкове слово найкраще усвідомлюється народом, який зазнав уярмлення чи протидіє уярмленню імперією. Етномагнетизм пісенного слова поета, ритміка, що близька до поетики українського фольклору, мелос пісень фактично на всі 245 віршів та уривків з поем поета, що їх створили кращі композитори, заворожують.

Одним із найкращих виконавців пісень на вірші Тараса Шевченка є Фемій Мустафаєв. Відомо, що такі твори в різні часи виконували відомі видатні виконавці – Федір Шаляпін, Іван Козловський, Борис Гмиря та інші. Але в такому обсязі і гна такі тексти, як це робить Ф. Мустафаєв, пісні на слова Тараса Шевченка раніше не виконувалися, бо це контролювалося можновладцями аби не заспівали щось не те.

І потреба у Шевченковому слові яскраво підтверджена під час концертно-просвітницького туру в містах Старобельську, Северодонецьку, Кремінне, Слав’янську, Бахмуті (Атремівську), Краматорську, Чаcовому Ярі, Дружківці, Костянтинівці, Покровську (Червоноарміську). Там зримо постала велика необхідність громадян у концертах, лекціях, просвітницьких заходах, живому слові загалом. Всі зали, де проходили подібні заходи були буквально переповнені, причому, часто-густо не завдяки, а всупереч місцевій адміністрації. Для тих, хто приходив на концерти Ф. Мустафаєва, «Кобзар» Шевченка – це не тільки загальна програма спасіння, а й життєствердна світоглядна надія. Люди підтверджували свою прихильність і відданість Україні, коли приходили на концерти у вишиванкам з українським прапором.

Спілкування з місцевими жителями показало, що на цій території існують потужні проукраїнські сили, які готові протистояти і брехливій проросійсько-сепаратистській пропаганді і сепаратистським угрупованням. Ми точно не знаємо який відсоток серед населення там складають сепаратисти, бо це явище поширюється як пандемія грипу, але в усіх містах відчутна сильна українська громада, здатна подолати цю пандемію. Люди із захоплених територій змушені продавати в Донецьку квартири за безцінь, що в таких випадках сприяє оживленню ринку нерухомості. Саме це, а не привабливість і є причиною її активізації як це стверджують сепаратисти. Хто залишив усе, що нажито, поїхав на звільнені території шукати гідного життя, бо брехливі сепаратисти його тільки обіцяли. До речі, багато таких громадян працюють в системі Товариства «Знання» та її установі «Університет сучасних знань».

Доводилося спілкуватися з тими, хто, користуючись довідкою тимчасового переселенця, отримав гроші від «неньки» та вернувся назад на окуповану територію, щоб отримувати соціальні виплати від ДНР, та гречку «на шару» від « головного благодійника Донбасу», нам не дуже таланило. Багато серед них таких, чиї переконання залежать від того, що вони побачать по телевізору. Поговоривши з деяким із таких, переконалися, що вони можуть починати змінювати свою точку зору з фантастичною швидкістю – буквально за добу, якщо будуть просвітлені світлом правди та ізольованіЄ знечумлені від впливу від агресивних, наскрізь облкдних засобів масової інформації Росії і її диверсійних центрів, у Криму, ДНР чи ЛДР, насамперед – телебачення.

Ті, хто, залишився на окупованих територіях, бачать не людей у вишиванках, а військовиків, у школах, а замість справжньої науки вивчають біографії моторол і захарченків, те, як будь-яка ситуація вирішується мечем, вогнем і підлістю.

Як тут не згадати слова «Кобзаря»?

Не дуріте дітей ваших...
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! Глибоко!
Дізнаються небожата,
Чия на вас шкура
Та засудять, і премудрих
Немудрі одурять!

Але ці слова не до всіх скоро дійдуть, бо Шевченкове велике духом завжди докучливе для малих духом, яке приводить до свободи бути дрібним, безстидним і підлим. Та не вони нині визначають долю Донбасу, а ті, хто прагне наблизитись до розуміння Тараса Шевченка, завдяки якому можемо зрозуміти себе та спроектувати власну долю. Множиться число таких людей. Позитивну тенденцію в цьому сенсі ми відчули після кількох науково-просвітницьких заходів в зоні АТО Товариства «Знання», присвячених Шевченку.

Жителі Донбасу вже знають, що таке добро, бо пізнали всю пащу зла. Вони стіною стоять за Україну і надзвичайно активні в утвердженні своєї національної мрії: «Донбас – це Україна». Словами:

Ми всі одна сім’я,
Єдина ми родина –
Мільйони різних «Я»
А разом Україна.

Таким узагальнюючим висновком закінчувалися всі культурно-просвітницькі заходи, присвячені Шевченку на Донбасі, а також відновленням міських організацій Товариства «Знання» у Слав’янську, Краматорську, Покровську.

Своєрідним підсумком туру в Донбас став заключний концерт у київському Міжнародному центрі культури і мистецтв «Жовтневий палац» 20 травня, у день, коли 155 років тому десятки киян прощалися з Тарасом Шевченком і звідси скорботна процесія з його прахом рушила на Чернечу гору.

Концерт відбувся за сприяння Товариства «Знання» України, Федерації профспілок України за участю народних артистів України Фемій Мустафаєва і Галини Яблонської у супроводі Національного академічного оркестру народних інструментів під керівництвом народного артиста України Віктора Гуцала.

Гучними оплесками зустрічали кияни всіх артистів. Зал піднявся, коли зазвучали у виконанні Ф. Мустафаєва «Реве та стогне Дніпр широкий...», «Як умру, то поховайте».

Учасникам концерту безкоштовно вручалася книжка висловлювань про Тараса Шевченка видатних людей нашої країни і світу «Шевченко в моєму житті» з пропозицією українцям продовжувати писати і видавати це важливе видання. За мінімальну, символічну ціну розповсюджувався і своєрідний бетселер «Бориса Токарчука» - «Так кто ж такой вурдалака?», з підтекстом, що вурдалакою став саме ганьбитель Кобзаря О. Бузина, нещодавно вбитий невідомими особами.

Учаники концерту придбали книги «Шевченко – на всі часи» Василя Кушерця, «Шевченко – мій!» Василя Василашка, «Голодомор на теренах Поділля і Донбасу», Василя Василашка, Петра Швеця та брошуру «Останні війни Росії» Бориса Соколова, москвича, що викриває агресивну політику РФ, брошура Сергія Гальчевського «Пакт, який розпочав війну. Епізоди великої історії ХХ століття» та інші видання видавництва «Знання» України.

На вечорі перед концертом виступили голова правління Товариства «Знання» України, доктор філософських наук, заслужений діяч науки і техніки Василь Кушерець і заступник голови Федерації профспілок України Євген Драп’ятий, які у своїх промовах говорили про значення Шевченка, його роль і вплив на формування української ідентичності, мови, держави.

Підсумовуючи сказане, слід відмітити, що вище зазначену роботу ми посилюємо за рішенням пленуму правління Товариства «Знання» України з національно-патріотичного виховання. Товариство разом Федерацією профспілок України вестиме велику культурно-просвітницьку роботу в зоні АТО, передало і далі передаватимемо тисячі примірників художньої, науково-популярної, навчальної літератури, з питань охорони здоров»я тощо. Насамперед, ми передаємо в АТО книги Шевченка і про Шевченка. Ми раді також, що і наш голос щодо звільнення Надії Савченко несправедливо засудженої в Росії у листі до В. Путіна, схвалений пленумом правління Товариства, приєднався до голосу нашого народу Сердечно вітаємо повернення Надії Савченко в рідну Україну, у Шевченківський край!

Прес-служба правління Товариства «Знання» України