Коли сьогодні говорять про бажане суспільство, яке відповідало б природі людини і забезпечило її комфортне буття на цивілізаційний поступ, учені футурологи майже одностайно дають йому визначення: суспільство знань.

Концепція формування сус­пільства знань з'явилася на рубе­жі століть, коли інформація стала набувати якісно нової форми гар­монізованих, осмислених знань, а важливого значення, окрім ти­пу "як діяти?", набуло знання ти­пу "як співіснувати?", з урахуван­ням інтересів оточуючих, злагодженням внутрішніх та зовнішніх суперечностей суспільства.
В емпіричному вимірі сус­пільство знань постає перед нами за основними сферами виробниц­тва в таких пропорціях: сільське господарство - 5%, промисловість - 15%, сфера послуг (у тому числі інформаційних та знаннівських) -80%, з подальшою перспективою розподілу 1:9:90. Україна нині має такий розподіл: сільське госпо­дарство - 19%, промисловість -54%, сфера послуг - 26%. Подібно до європейських держав, у нас та­кож відбуватиметься збільшення третього сектора, значне скоро­чення другого і майже повне зникнення першого. До цього потрібно готуватися вже сьогодні, щоб соціальні зрушення не заско­чили нас зненацька.
Можна сказати, що модель "суспільства знань" - це, власне, те ж саме інформаційне суспільс­тво, якісно збагачене духовним та інтелектуальним потенціалом людства. У такому суспільстві знання рухає економіку, сприяє розвитку продуктивних сил і мо­ральному вдосконаленню сус­пільства. Знання стає джерелом багатства і процвітання на рівні особистостей, підприємств (уста­нов), регіонів, країни в цілому. Ідеологія суспільства знань ґрунтується на таких постулатах:
справжній соціальний і еконо­мічний прогрес та успіх можливі лише на принципово нових знан­нях, нових технологіях і методах їх прискореного освоєння в сус­пільному виробництві, лише зростання виробництва та про­даж знання місткої продукції на внутрішньому й зовнішньому ринках можуть забезпечити висо­ку зайнятість кваліфікованих працівників, гідний рівень при­бутків; вихід на міжнародний ри­нок із високотехнологічною про­дукцією набагато ефективніший, ніж інші види зовнішньоеконо­мічної діяльності; турбота про на­буття нових знань і розробку но­вих технологій повинна стати за­гальною справою держави і під­приємств усіх форм власності, але за державою має залишатися загальна координація інновацій­ного процесу. Адже держава від­повідає за стан і долю країни, її місце в глобальному політично­му, екологічному й технологічно­му просторах, за її національну безпеку.
Суспільство знань - це прак­тично початок нової цивілізації людства, новий цивілізаційний виток і новий спосіб життя. У ньому на зміну матеріальному ба­гатству прийшло багатство знань. З'явилася головна рушійна сила такого суспільства - носій знання. • Основними відносинами в суспільстві знань стають відноси­ни створення умов для вироб­ництва знань та їх реалізації. Те суспільство, яке зможе цілісно реалізувати такі відносини. стає недосяжним для інших суспіль­них систем - як за створенням умов для піднесення духовності народу, так і за забезпеченням добробуту громадян.
Нині значущість знань в їхній економічній, екологічній та соці­альній оцінці в десятки разів пе­ревищує значущість матеріально­го багатства, створеного усіма по­передніми поколіннями. Тільки володарі цих знань здатні зрозумі­ти і відстояти новий устрій держа­ви, яку ми прагнемо побудувати.
Вважаємо, що, трансформуючись у суспільство знань, Україна потенційно готова стати однією з процвітаючих країн світу, яка може явити новий спосіб держав­ного устрою і життя. Ми можемо випередити інші країни, навіть не наздоганяючи їх. Просто піти ін­шою дорогою, але врешті-решт швидшою.
Так, конвент аналіз лише цен­тральної преси, з питань науко­во-технологічних інновацій, над якими працює численна когорта новотворців, показує, що ми вже сьогодні володіємо цілісними від­працьованими і перевіреними новими технологіями, конструк­ціями, приладами, препаратами, методами, які дають змогу отри­мати, наприклад, двократні вро­жаї без застосування отрутохімі­катів і хімічних добрив із віднов­ленням родючості землі, забезпе­чити ліквідацію надзвичайно не­безпечних екологічних зон, отри­муючи при цьому значний еко­номічний ефект, переробити ядерні відходи реакторів АЕС, відмовившись від будівництва до­рогого саркофага, і очистити зем­лю від радіаційного забруднення.
Україна має також розробки, які дають змогу відмовитись від прямого спалювання нафти, кам'яного і бурого вугілля, при­родного газу, уникнути небез­печного в принципі використан­ня ядерного палива, замінивши його безпечними джерелами енергії. Вона готова до будівниц­тва підприємств із виробництва високоякісного та дешевого па­лива з місцевої сировини, а та­кож з виробництва альтернатив­них енергоносіїв, які відновлю­ються.
Інноватори знають, як вико­ристовувати наявну сировинну базу - це мільярди тонн бурого вугілля, горючих сланців, торфу, річкового мулу, відсівів вугільної промисловості, твердих побуто­вих відходів та деревини, шлаків очисних споруд, залишків техніч­ної гуми і графітового виробниц­тва, важких нафтових залишків: мазут, гудрон, бітумні піщаники, газогідрати.
Багато принципово нових практично вивірених пропозицій стосується використання твердих відходів, яких щорічно в Україні утворюється до 40 млн. тонн, а вихід біопалива з однієї тонни можна отримати не менше 250 кг багато знахідок є щодо викорис­тання СО, димових газів як енер­гоносіїв та сировини для вироб­ництва карбомідів.
А чого варті пропозиції щодо переробки шламів очисних спо­руд, у яких зосереджена вся пато­генна флора. Враховуючи висо­кий вміст у цих шламах органіки, вихід біопалива становить 50% від маси шламів, а в місті Києві, ми знаємо, тільки в шламових відстойниках накопичилось близько 7 млн. тонн надзвичайно загрозливих відходів, переробка яких дала б можливість убезпечи­ти екологічну загрозу і виробити майже три млн. тонн біопалива.
Як реалізувати ці проекти? Дуже просто. Це, зокрема, під­казує конструктивна дискусія навколо цього на шпальтах на­ших газет. Висновки її майже одностайні. Державний бюджет повинен формуватися не як за­гальна каса, а як підтримка пер­спективних проектів, на які ви­діляються бюджетні кошти. Україна має робити ставку на твор­чу людину, на державні інвести­ції в людський капітал.
Зазначені вище розробки - це лише незначне підтвердження та­лановитості і креативності нашо­го народу, в першу чергу, інтелек­туальної еліти, носіїв знання. Хто ці люди, які є носіями знання? Це керівники, бізнесмени, підприємці, які наділені талан­том, енергією і можуть втілити в життя нові знання і технології, це вчителі й викладачі, які володі­ють талантом прищепити любов до знання, це вчені, співробітни­ки наукових установ, причетні до хайтекових технологій, яких че­кають і домагаються відомі під­приємства та установи західних країн.
Всі ці особистості не завжди можуть бути згідними з існуючим способом життя, устроєм держа­ви, проявами самочинства, сва­вілля і беззаконня, але вони зав­жди готові проявити свою волю в боротьбі за краще життя. Це ре­генеративні, творчі, будівничі си­ли, які наділені високою духов­ністю.
Вони можуть і зобов'язані дати світу принципово нову країну, яка стане не тільки збираючим центром для побудови міцної дер­жави і громадянського суспільс­тва, а й почне шлях нової цивілі­зації, який відкриє іншим пер­спективу до подальшого процві­тання. Вони здатні об'єднати мільйони людей загальною духов­ністю і єдиною системою знань.
Історично й духовно вони причетні до Товариства "Знання", тобто до об'єднання людей, які виробляють, поширюють і реалі­зують знання. Таких у нас понад мільйон осіб.
Це когорта людей, яка потре­бує особливої уваги і піклування з боку держави і суспільства. Адже будувати суспільство знань - це означає сьогодні всіляко підтри­мувати носіїв корисного знання. Виразником їхніх інтересів ось уже 60 років послідовно виступає Товариство "Знання" України.
Суспільну вагу Товариства визначає його державотворча позиція, відсутність будь-якої політичної заангажованості, курс на консолідацію суспільс­тва, його демократичні перетво­рення шляхом сприяння підви­щенню загального рівня освіче­ності, поінформованості, свідо­мості населення країни. Воно унікальне тим, що акумулює, нагромаджує і поширює знання з різних галузей. Крім того, це самодостатня громадська органі­зація, що як і раніше, не є нах­лібником у держави, створюю­чи, зберігаючи і розвиваючи свою матеріальну базу на зароб­лені кошти. Очевидно, саме ці особливості Товариства допо­могли йому вижити і розгорнути плідну діяльність за складних ринкових умов господарювання.
Не перебільшуючи ролі То­вариства "Знання" в історії на­шої країни, зазначимо його ге­нетичну спорідненість із сус­пільством знань, яке до того ж є справжнім громадянським сус­пільством і відповідає глибин­ним потребам людини, структуроване в громадські організації, між якими встановлюються від­носини не політичного пану­вання й підпорядкування, а все­бічної координації та поєднання інтересів.

Василь КУШЕРЕЦЬ,
доктор філософських наук,
голова правління Товариства
"Знання" України